Росія та Китай використовують кризу в Перській затоці як платформу для дипломатії, але за привабливими висловлюваннями про “припинення вогню” приховується цинічний геополітичний розрахунок.
Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї у неділю зв’язався зі своїм російським колегою Сєргєю Лавровим і висловив готовність спільно “зменшити напруженість” на Близькому Сході. Москва і Пекін планують узгодити свої позиції в Раді Безпеки ООН перед голосуванням щодо резолюції про захист судноплавства в Ормузькій протоці, повідомляє Reuters.
Варто зазначити, що країна, яка закликає до “діалогу і дипломатії”, вже понад три роки веде повномасштабну війну проти України, що призвела до тисяч загиблих мирних жителів, зруйнованої інфраструктури та щоденних ракетних атак на українські міста.
Дипломатичний спектакль
Переговори Лаврова і Ван Ї — це не миротворча ініціатива, а ретельно спланована дипломатична операція. Її мета: представити Росію і Китай як “відповідальних світових гравців” на фоні конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном.
Путін через Лаврова фактично надсилає Вашингтону чіткий сигнал: “Я можу вирішити цю кризу — а ти ні”. Це спроба перехопити дипломатичну ініціативу у США в момент, коли Трамп зазнає тиску на кількох міжнародних фронтах.
Росія при цьому охарактеризувала дії США та Ізраїлю щодо Ірану як “неспровоковану агресію” — термін, який Москва категорично відкидає стосовно власного вторгнення в Україну.
Криза як інструмент тиску
Ормузька протока — стратегічний морський коридор, через який проходило близько 20% світового експорту нафти. Бойові дії, що розпочалися в регіоні понад місяць тому, фактично заблокували протоку для торговельного судноплавства. Наступного тижня РБ ООН має проголосувати за резолюцію Бахрейну про захист комерційних суден.
Це голосування стало приводом для дзвінка Ван Ї Лаврову. Як постійні члени Ради Безпеки, і Китай, і Росія мають право вето. Їхня “координація позицій” означає, в першу чергу, узгодження того, як саме вони блокуватимуть неприємні для них ініціативи, прикриваючи це риторикою про “виважений підхід” і “міжнародне право”.
Лицемірство в деталях
Російська сторона зафіксувала “збіг підходів щодо більшості питань світового порядку денного”. Цей збіг — не випадковість. Протягом усієї війни в Україні Китай залишається головним економічним партнером Росії, фактично рятуючи її економіку від наслідків західних санкцій. Називати такий союз “миротворчим” означає ігнорувати очевидні факти.
Ван Ї зазначив, що єдиний шлях до врегулювання кризи із судноплавством — це “негайне припинення вогню”. Ця ж логіка, на думку Києва та більшості демократичних країн, має застосовуватися і до України. Однак саме її Москва послідовно відкидає протягом усієї війни.
Раніше повідомлялося, що Росія, Китай і Франція фактично заблокували спроби арабських країн змусити Раду Безпеки ООН санкціонувати військові дії проти Ірану для відкриття Ормузької протоки, заявивши, що вони виступають проти будь-яких формулювань, що легітимізують застосування сили.
Удар по воді або “хмарі” може виявитися болючішим за енергетичний шок. Як конфлікт на Близькому Сході переписує правила глобальної економіки і хто заплатить більшу ціну, а хто отримає вигоду, читайте в розгорнутому аналізі експертної групи Центру “Стратегія ХХI” “Трамп відкрив “скриньку Пандори”: чим ми заплатимо за війну в Затоці“.