США та Європа все ще залишаються сильнішими разом.
Конфлікт в Ірані знову продемонстрував, перед яким непростим вибором опинилася Європа в умовах нового глобального протистояння між США та Китаєм. Чи повинна вона підтримати тих, хто розпочав війну, що загрожує світовій економіці, чи наблизитися до країни, яка з часом може знищити її промисловість?
Це складне рішення. Проте, незважаючи на президента США Дональда Трампа, який зрештою залишить свою посаду, Європі все ж вигідніше бути на стороні США, а не Китаю — і не лише через те, що Пекін постачає Росії, а тепер і Тегерану, військові технології та підтримку, вважає Рана Форухар — аналітикиня з питань світового бізнесу в Financial Times.
“Єдина надія для США та Європи пережити нинішній геоекономічний етап — створити новий тип союзу: не такий, що базується на асиметричних безпекових відносинах, як це було при формуванні НАТО після Другої світової війни, а справжнє партнерство рівних, засноване на глибшій економічній та промисловій інтеграції”, — додає аналітикиня.
На її думку, це складний момент для таких аргументів, але їх важливо висловлювати, адже саме зараз і в США, і в Європі формується основа для того, що буде після Трампа.
Якщо демократи у США отримають високі результати на виборах у листопаді, це продемонструє, що людям важливіші прості речі — рівень життя і ціни, а не політика ідентичності чи старий глобалізм 90-х. Хоча демократи та республіканці починають усвідомлювати, що головне — це економіка всередині країни, досі немає чіткої стратегії, як діяти у світі, і її потрібно нарешті розробити.
Європа починає усвідомлювати складну реальність економічної політики Китаю. Багато хто здивувався, що Пекін не скористався можливістю після тарифів Трампа і не спробував разом з Європою вирішити проблему дешевого китайського імпорту — це могло стати основою нової торгової моделі.
“Натомість Китай ще більше зробив ставку на експорт, розширюючи його на такі сфери, як чисті технології та робототехніка, де Європа і США мають важливі інтереси” — стверджує Форухар.
Китай прагне зберігати контроль над важливими ресурсами, такими як критичні мінерали та сировина для ліків, але не має наміру брати на себе роль глобального лідера чи відповідальність за світовий порядок. Як зазначають експерти, він хоче мати права наддержави без відповідних обов’язків.
Питання, як реагувати на цю торгову політику, є дуже серйозним для Європи. Хоча співпраця між середніми країнами можлива, значно ефективнішою була б нова система, у центрі якої разом діяли б США та Європа.
Як писали колишні радники Джо Байдена Курт Кемпбелл і Раш Доші, об’єднання економік США, Європи та інших союзників створило б силу, що більш ніж удвічі перевищує економіку Китаю. Це також зробило б ключові ланцюги постачання значно стійкішими, а США залишаються єдиною країною, окрім Китаю, яка має перевагу в сфері штучного інтелекту і має розвиватися з урахуванням європейських цінностей.
Інакше світ може опинитися перед вибором між контролем американських олігархів або китайською економічною моделлю. Саме такого сценарію намагалася уникнути адміністрація Байдена, і, ймовірно, зараз дехто в Європі шкодує, що не підтримав цей підхід раніше.
Навіть адміністрація Трампа усвідомлює, що США не можуть діяти самостійно. Це видно з їхніх спроб створити глобальний альянс щодо критичних ресурсів і нової морської стратегії, яка потребує співпраці з Південною Кореєю, Японією та Європою.
“Ці ідеї мають сенс, навіть якщо виходять від нинішньої влади США. Водночас європейці ставляться до Америки з недовірою і шукають власні рішення, але ні Європа сама по собі, ні США окремо не можуть бути повноцінною альтернативою Китаю — тому вже зараз потрібно думати про нову спільну модель співпраці”, — підсумувала Форухар.
Нагадаємо, головна дипломатка ЄС Кая Каллас заявила, що Європейський Союз почав враховувати непередбачуваність США через рік після повернення Дональда Трампа до Білого дому. Вона додала, що непередбачувані речі траплятимуться постійно, і ЄС “сприймає це як є, зберігає холоднокровність, залишається спокійними та зосередженими”.