Ставлення Дональда Трампа до НАТО: якою є структура альянсів Сполучених Штатів.

Союзи руйнуються без спільних інтересів та узгоджених дій, зазначає Іжак.

На початку 2026 року президент США Дональд Трамп видав указ, який встановлює пріоритет у відносинах з партнерами, що вже інвестують у самооборону та відіграють критично важливу роль у реалізації американської Стратегії національної безпеки. При цьому самі продажі, відповідно до указу, повинні сприяти реіндустріалізації США, пише завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак у статті “Що залишилося від “колективного Заходу”: чому союзники більше не поспішають допомагати США“.

“Складність полягає в тому, як оцінити внески та вигоди в усіх аспектах союзних відносин — від закупівлі озброєнь до геополітичної взаємодії. Тут у США є очевидні недоліки. Відмова від політики мала спонукати союзників до більш активної спільної ролі, але коли Сполучені Штати дійсно почали діяти, з’ясувалося, що без спільних інтересів і узгоджених дій союзи не лише деградують, а й розриваються під впливом відцентрових сил як на військовому, так і на ширшому геополітичному рівні“, — пояснює експерт.

Воєнний аспект американських союзів

Іжак, посилаючись на дані дослідницької служби Конгресу США, зазначає, що станом на 2024 рік Сполучені Штати мали щонайменше 128 закордонних баз і військових об’єктів у мінімум 51 країні, з яких 68 є постійними базами, а 60 — іншими військовими об’єктами. Найбільше з них розташовано в Індо-Тихоокеанському регіоні, далі йдуть Європа та Близький Схід.

“Ця система військової присутності підтримується угодами про статус військ та доступ. Ці угоди не є договорами про взаємну оборону, але створюють правові умови для більш широкого механізму безпеки. Такі угоди з різними країнами та в межах альянсів у США налічують понад сотню”, — зазначає він.

Крім того, Штати мають шість чинних систем договорів про взаємну або колективну оборону. Це Північноатлантичний договір, Міжамериканський договір про взаємну допомогу, АНЗЮС (США, Австралія, Нова Зеландія), а також двосторонні угоди з Японією, Південною Кореєю та Філіппінами.

Окреме місце в системі партнерств США займають держави Перської затоки. За словами Іжака, йдеться про статус основного союзника США поза НАТО, який мають Бахрейн, Кувейт, Катар і Саудівська Аравія. Це не є оборонним союзом, але такої угоди виявилось достатньо, щоб американці на початку 90-х років вступили у війну з Іраком для звільнення Кувейту, який на той момент навіть не мав статусу.

Нагадаємо, напередодні Трамп після зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте висловив критику на адресу Альянсу, поставивши під сумнів його надійність. Він також погрожував вивести США з організації.