Конкурент Стармера здобув важливу перемогу на довиборах, що дозволить йому кинути виклик чинному прем’єру.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив у п’ятницю, 19 червня, що не має наміру залишати свою посаду, запевнивши, що готовий протистояти будь-яким викликам з боку свого основного суперника в Лейбористській партії Енді Бернема. Це може призвести до нового сплеску політичної нестабільності, повідомляє Reuters.
Мер Великого Манчестера Бернем здобув значну перемогу на довиборах в окрузі Мейкерфілд і натякнув, що планує використати це, щоб поборотися за лідерство в партії. Бернем отримав 55% голосів на довиборах — така впевнена перемога спонукала ще більше депутатів від Лейбористської партії висловити думку, що Стармеру слід подумати про відставку.
Проте Стармер, який у 2024 році здобув переконливу перемогу на виборах, заявив, що “не має наміру йти”, перерахувавши ряд досягнень за два роки свого перебування на посаді: зміцнення зв’язків з Європейським Союзом, стабілізацію економіки та зменшення черг на отримання медичних послуг.
“Якщо відбудуться вибори… Так, я буду балотуватися, я висуну свою кандидатуру. І я неодноразово підкреслював, що не збираюся йти”, — зазначив Стармер.
Він також попередив про ризики потенційно дестабілізуючої боротьби за лідерство. Опір Стармера дедалі гучнішим закликам з боку деяких членів Лейбористської партії до відставки, у поєднанні з масштабами перемоги Бернема в окрузі Мейкерфілд, може поставити під загрозу надії на організований перехід влади, поглибивши розбіжності.
56-річний Бернем переміг на довиборах у Мейкерфілді кандидатів від ультраправих, зміцнивши свій імідж як людини, здатної зупинити посилення позицій правопопулістської партії Reform UK Найджела Фараджа.
Через кілька годин після оголошення перемоги Бернем представив загальнонаціональну стратегію у виступі, який деякі депутати охарактеризували як звернення в стилі прем’єр-міністра.
“Я дійсно говорив про необхідність змін у Лейбористській партії… І тепер ми повинні скористатися цим моментом та відповісти на виклики, що стоять перед нами”, — сказав Бернем перед натовпом прихильників.
“Це наш останній шанс на зміни, але ми ним скористаємося… І ми прокладемо новий шлях для Британії”, — додав він.
Ця перемога не лише повернула Бернема до парламенту, що дає йому можливість кинути виклик Стармеру, а й підвищила надії деяких депутатів-лейбористів на те, що партія зможе виграти загальнонаціональні вибори у 2029 році.
Деякі депутати-лейбористи вважають, що Стармер, який втрачає популярність, не зможе забезпечити перемогу партії.
Бернем популярний у Лейбористській партії
Опитування свідчать, що Бернем переміг би в офіційній боротьбі за лідерство, результат якої визначають члени партії, хоча деякі депутати-лейбористи сподіваються, що цього процесу вдасться уникнути.
Деякі депутати заявили, що Стармеру потрібно дати час, щоб він міг обміркувати ситуацію та розглянути можливість відставки. Соратниця Бернема Луїза Хей висловила сподівання, що мер Великого Манчестера та прем’єр-міністр “зможуть поговорити найближчими днями”.
“Ми хочемо, якщо це можливо, уникнути боротьби за лідерство і сподіваємося, що зможемо домовитися про подальші кроки”, — додала вона.
Багато депутатів-лейбористів побоюються втратити свої місця в парламенті на виборах у 2029 році на користь партії Фараджа, яка вже понад рік лідирує в опитуваннях громадської думки.
Ще один із суперників Стармера, колишній міністр охорони здоров’я Вес Стрітінг, заявив цього тижня, що незабаром ініціює боротьбу за лідерство, якщо Стармер не оголосить про відставку. На його думку, перемога Бернема на довиборах є свідченням того, що Лейбористська партія має змінитися.
63-річний Стармер неодноразово обіцяв продовжувати боротьбу, незважаючи на деякі скандали, різкі зміни курсу в політиці та звинувачення в нерішучості, прагнучи завершити свій п’ятирічний термін на посаді. Частина депутатів партії закликали його піти у відставку після того, як лейбористи зазнали невдачі на місцевих виборах минулого місяця.
У результаті нової політичної боротьби Велика Британія може отримати сьомого прем’єр-міністра за понад десятиліття — найвища “плинність кадрів” за майже два століття, що є відображенням обурення виборців через послідовні невдачі у спробах покращення рівня життя та якості державних послуг, а також у стримуванні нелегальної імміграції. Згідно з партійними правилами, для ініціювання процедури зміни лідера необхідно, щоб 20% парламентської фракції, тобто 81 депутат, оголосили про підтримку одного кандидата.