Цей документ є складовою частиною програми Ukraine Facility.
Верховна Рада ухвалила в першому читанні урядовий законопроєкт №14412, що стосується основ розмежування та розподілу повноважень між різними рівнями публічного управління. Під час засідання 7 квітня його підтримали 269 народних обранців.
Цей законопроєкт Україна зобов’язалася прийняти в рамках програми Ukraine Facility, яка має на меті забезпечення державного бюджету, економічне відновлення та реалізацію реформ для вступу до ЄС. У рамках програми Європейський Союз зобов’язався протягом чотирьох років виплатити Україні 50 млн євро, а Україна — виконати ряд умов. «Вартість» цього законопроєкту, за словами народного депутата з «Голосу» Ярослава Железняка, становить 400 млн євро.
Законопроєкт має на меті визначити правові основи розмежування та розподілу повноважень органів місцевого самоврядування різних рівнів, спираючись на принципи субсидіарності та децентралізації. Це також стосується виконавчої влади. Згідно з пояснювальною запискою, проєкт закону пропонує визначити:
- правову базу для розмежування та розподілу повноважень;
- принципи розмежування повноважень;
- рівні та органи публічного управління для цілей цього Закону;
- класифікацію повноважень органів публічного управління;
- критерії для розмежування власних та делегованих повноважень місцевого самоврядування, а також критерії для розмежування повноважень між рівнями місцевого самоврядування;
- умови делегування повноважень держави місцевому самоврядуванню;
- особливості реалізації повноважень держави та місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану;
- ресурсне забезпечення реалізації повноважень органів публічного управління;
- межі автономії органів місцевого самоврядування в ухваленні рішень;
- відповідальність органів місцевого самоврядування за виконання повноважень.
Як повідомляли раніше ЗМІ, посилаючись на депутатів фракції «Слуга народу», вони висловили незадоволення діяльністю та комунікацією прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, тому відкрито відмовляються підтримувати урядові законопроєкти, хоча ухвалення деяких із них є критично важливим для майбутнього країни.
Водночас депутат з фракції «Голос» Ярослав Железняк висловлював сумнів щодо того, що депутати зберуться на минулий пленарний тиждень. У вівторок, 24 березня, засідання не відбулося. Проте наступного дня парламентарі все ж зібралися і ухвалили кілька рішень. Однак усі законопроєкти чи постанови, прийняті того дня, були ініціативами депутатів або президента, а не урядовими.
Водночас 6 квітня Свириденко повідомила, що досягла домовленості з головами парламентських комітетів про включення до порядку денного ВРУ частини важливих для України законопроєктів. Щодо документів, з яких ще немає порозуміння, буде продовжено діалог.
Чи може існувати демократія без парламенту як самостійного центру ухвалення рішень? І що відбувається, коли парламент формально існує, але фактично втрачає свою суб’єктність? У статті «Синдром ліквідації. Немає парламенту — немає демократії» юрист, колишній заступник голови ЦВК, експерт ЦППР Андрій Магера роз’яснює, як політична залежність, відсутність коаліції та обхід процедур змінюють баланс влади, і чому це вже впливає на права громадян.