Взаємини між Україною та адміністрацією Трампа стають напруженішими.

У Києві зменшується довіра до Вашингтону.

Проблеми накопичувалися вже тривалий час. Більше року тому, після інавгурації президента США Дональда Трампа, Сполучені Штати перестали бути для України тим партнером, яким були раніше у боротьбі проти Росії. Але тепер, здається, і президент України Володимир Зеленський починає відходити від цих зв’язків, дистанціюючи свою країну від держави, яка колись була її найбільшим союзником.

Це можна охарактеризувати як своєрідний «випробувальний розрив», значною мірою викликаний американо-ізраїльською війною проти Ірану, зазначає The New York Times.

Американські мирні переговори щодо завершення війни в Україні були призупинені ще наприкінці лютого, коли перші бомби впали на Тегеран. Тепер, коли переговорний процес фактично перебуває «на волосині», Зеленський почав публічно критикувати США так, як це було неможливо уявити ще рік тому — коли Україна вела дуже делікатну боротьбу проти спроб адміністрації Трампа нав’язати швидкий мир на умовах, вигідних Росії.

Після початку війни з Іраном американські переговорники «не мають часу для України», скаржився Зеленський.

Він також різко критикував рішення США тимчасово послабити санкції щодо окремих поставок російської нафти в надії зменшити економічний тиск через війну з Іраном, заявляючи, що це надає Кремлю «відчуття безкарності».

Крім того, Зеленський публічно зазначав, що адміністрація Трампа у переговорах «досі обирає стратегію більшого тиску на українську сторону, ніж на Росію».

Україна тепер, здається, готується до більш тривалої війни з Росією, а також до майбутнього з меншою американською допомогою.

«Переговори мертві», — заявив старший директор європейської консалтингової компанії Rasmussen Global Гаррі Неделку.

«Більше немає справжніх переговорів. Більше немає реальних контактів. Росія зараз не має стимулу домовлятися. І США більше не виглядають надійним та адекватним посередником між сторонами».

Однією з причин того, що Україна стала більш відвертою у критиці США, є проста річ: Київ уже не настільки залежить від Вашингтону, як раніше.

Після кількох років війни Україна значно наростила власне оборонне виробництво. Київ також відкрито шукає нові джерела підтримки.

Протягом останнього місяця Зеленський активно заручався підтримкою по всій Європі.

Він дякував Німеччині та Італії за допомогу Україні на тлі того, як війна з Іраном поставила під загрозу постачання озброєння для Києва.

Україна також уклала угоди щодо допомоги країнам Близького Сходу у захисті від іранських дронів — домовленості, які можуть створити нові безпекові партнерства.

Шлях до можливого розриву зі США, пише NYT, був усіяний приниженнями та проблемами для України.

Уже через місяць після повернення Трампа до влади президент США та його оточення публічно принизили Зеленського під час зустрічі у Білому домі.

Трамп також неодноразово намагався переписати історію війни, стверджуючи, що саме Україна, а не Росія, нібито розпочала конфлікт.

Адміністрація Трампа одночасно намагалася налагодити відносини з Росією та скоротила допомогу Україні на 99%, зазначає видання.

До останнього часу українська влада переважно стримувалася від відкритої критики Вашингтона, сподіваючись уникнути повного розриву.

США досі надають Україні життєво важливу розвідінформацію. Вашингтон також залишається ключовим посередником між Москвою та Києвом.

І хоча американський уряд більше не передає зброю Україні напряму, він дозволяє Києву купувати її за гроші інших західних союзників.

У Києві побоювалися, що надмірне загострення відносин із адміністрацією Трампа може призвести не лише до втрати цієї підтримки, але й до того, що Трамп повністю стане на бік президента Росії Владіміра Путіна.

Спостерігаючи за хаотичною зовнішньою політикою Трампа — від спроб отримати Гренландію до війни з Іраном — Київ дедалі більше переконується, що має покладатися насамперед на власні сили.

Україна значно наростила виробництво озброєння та підписала угоди про обмін технологіями дронів з іншими країнами, сподіваючись залучити мільярди доларів для розвитку власного оборонного сектору.

Водночас наступ Росії значною мірою сповільнився. Україна тепер виробляє більшість дронів, які використовує на фронті.

Посол України при НАТО Альона Гетьманчук заявила, що українські системи-перехоплювачі власного виробництва збивають понад 60% російських дронів.

«Ми тепер почуваємося більш самодостатніми», — зазначила вона.

Президент Центру трансатлантичного діалогу Максим Скрипченко вважає, що навіть якщо постачання американської зброї повністю припиняться — а такий ризик зростає через виснаження запасів після війни з Іраном — Україна все одно зможе впоратися.

«Якщо одного ранку ми прокинемося без усього цього, це вже не буде катастрофою, як раніше. Це вже не епоха Байдена, коли ми настільки сильно залежали від американської допомоги», — сказав Скрипченко.

Втім, як зазначають аналітики, найскладніше Україні буде замінити саме американські розвіддані.

Хоча, за словами Скрипченка, європейські альтернативи з часом можуть частково взяти на себе цю роль.

Києву також критично потрібні американські ракети-перехоплювачі Patriot — фактично єдиний реальний захист від російських балістичних ракет.

Україні загрожує можливий брак ракет для Patriot: у чому причина

Україна намагається створити власні ракети-перехоплювачі, але це вимагатиме часу. Однак незалежно від стану відносин між США та Україною, самі Сполучені Штати мають обмежену кількість Patriot, які можуть передати Києву.

Щодо мирних переговорів, український політичний аналітик Володимир Фесенко наголосив, що переговори все ще залишаються важливими і що Київ не може повністю припинити співпрацю з Вашингтоном.

«Можна сказати, що США — не найкращий партнер і не найкращий посередник у мирних переговорах», — зазначив він.

«Але США — і адміністрація Трампа — залишаються єдиним справді впливовим модератором мирного процесу. І в цьому сенсі альтернативи немає».

Навіть попри те, що переговори практично не дали результатів, Україна продовжує дипломатичну гру зі США.

Коли Трамп запропонував триденне перемир’я, яке мало розпочатися у суботу, Зеленський погодився, попри поширений в Україні скепсис щодо того, чи воно взагалі протримається і чи допоможе просунути мирний процес.

Уже в перший день Київ і Москва звинуватили одне одного у порушенні режиму припинення вогню.

У п’ятницю Зеленський повторив, що сподівається на візит до Києва переговорників Трампа — спеціального представника Стіва Віткоффа та зятя президента США Джареда Кушнера.

Обидва вже кілька разів відвідували Москву, але досі не підтвердили поїздку до української столиці.

У неділю Зеленський навіть прозвучав майже як учитель, коли нагадав, що домовленість про обмін полоненими, досягнута в межах перемир’я, все ще має бути виконана.

Він зазначив, що «очікує від американської сторони активної ролі у забезпеченні виконання цієї домовленості».

Зеленський визнав, що війна з Іраном відволікла увагу американських переговорників від України і в окремих випадках навіть призвела до рішень, шкідливих для Києва.

Невдовзі після початку війни адміністрація Трампа запровадила виняток із санкцій для продажу російської нафти, яка вже перебувала в морі.

У Києві заявили, що це рішення збільшить доходи Москви, майже не вплинувши на ціни.

На початку квітня, незадовго до завершення дії цього винятку, українські чиновники відвідали Вашингтон і намагалися переконати американську сторону не продовжувати його, повідомили двоє українських посадовців, знайомих із перебігом переговорів.

За словами співрозмовників NYT, які погодилися говорити лише на умовах анонімності через закритий характер дипломатичних контактів, українцям тоді сказали, що виняток не буде продовжено. Однак адміністрація Трампа все ж продовжила послаблення санкцій.

За словами двох українських чиновників, ця історія остаточно показала Києву, що покладатися виключно на Вашингтон більше не можна.

Нові удари по Україні пролунали і з боку віцепрезидента США Джея Ді Венса.

Минулого місяця Венс охарактеризував війну в Україні як «торг за кілька квадратних кілометрів території».

Він також поставив під сумнів, чи варто східна частина Донецької області — яка є основою майбутньої оборони України — тих величезних людських втрат, які несе Україна для її захисту.

На брифінгу Зеленський відповів:

«З усією повагою, віцепрезидент не бере участі у переговорах».

Він додав, що якби Венс був залучений до переговорів, то, ймовірно, глибше розумів би, «що таке територія незалежної України».

Через кілька днів Венс заявив, що припинення фінансової підтримки України з боку США та перекладання витрат на Європу — це «одне з рішень, яким він найбільше пишається в цій адміністрації».

Війна з Іраном, зазначає NYT, не лише ускладнила становище Зеленського, а й зробила його більш упевненим.

Президент України не лише відкрито критикує Вашингтон, а й продовжує удари по російській нафтовій інфраструктурі — попри заклики США припинити ці атаки.

У багатьох аспектах дії Зеленського почали нагадувати поведінку інших європейських лідерів, які поступово дистанціюються від Трампа.

Європа вже замінила США як найбільшого фінансового донора української війни.

Новий кредит ЄС на 106 мільярдів доларів, значна частина якого піде на військові витрати, надасть Києву більше можливостей планувати війну, завершення якої майже ніхто вже не очікує найближчим часом.

Посол України при НАТО Альона Гетьманчук заявила, що поглиблення співпраці між Україною та Європою може зрештою перетворити Київ на один із ключових стовпів європейської безпеки.

Наприкінці квітня Трамп провів 90-хвилинну телефонну розмову з Владіміром Путіним.

Після цього так і не зателефонували.