Україна ухвалила рішення щодо складу делегації, яка вирушить до Женеви для переговорів з Мединським.

Президент України Володимир Зеленський затвердив склад делегації для переговорів з Російською Федерацією, які відбудуться у Женеві 17-18 лютого.

“17-18 лютого у Женеві має пройти наступний раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією. Українська делегація вже розпочала підготовку до цієї зустрічі”, – повідомив Умєров.

За його словами, президент України визначив попередній склад переговорної групи.

“Разом зі мною до складу делегації увійдуть: Кирило Буданов, Андрій Гнатов, Давид Арахамія, Сергій Кислиця та Вадим Скібіцький”, – додав секретар РНБО.

Він також підкреслив, що переговорна команда сформована з урахуванням військових, політичних та безпекових аспектів процесу.

“Ми працюватимемо над конкретними рішеннями в межах визначених главою держави рамок. Мета залишається незмінною – стійкий та тривалий мир. Готуємося до серйозної і відповідальної роботи”, – підсумував Умєров.

Варто зазначити, що Україна вирушає на зустріч з Росією тим же складом переговорної групи, що й брала участь у попередній зустрічі в Абу-Дабі.

Росія, в свою чергу, ухвалила рішення про зміну складу своєї делегації. Цього разу замість голови ГРУ Ігоря Костюкова її знову очолить помічник російського диктатора Володимира Путіна Володимир Мединський, який вже раніше очолював російські делегації на переговорах з Україною.

Що означає призначення Мединського

Призначення Володимира Мединського головою російської делегації свідчить про те, що Кремль знижує рівень переговорів.

Росія направляє особу, яка не займає високих державних посад і не має повноважень ухвалювати реальні рішення.

Мединський – це помічник Путіна та один із основних авторів сучасної російської пропаганди. Його роль полягає не в досягненні угод, а в трансляції ідеологічних установок Кремля.

Він вже очолював переговори, і тоді єдиним реальним результатом його участі став обмін полоненими. В усіх інших питаннях переговори зайшли в глухий кут.

Мединський здобув репутацію псевдоісторика. Під час попередніх раундів переговорів замість обговорення політичних чи безпекових питань він міг годинами читати розлогі лекції про “Рюриковичів”, “спільне коріння” та “Київську Русь”.