Керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що вербувати чоловіків легше. Оскільки жінки “хитріші” та “швидше розуміють, що відбувається”.
На питання, скільки займає часу завербувати людину, він відповів: “Абсолютно по-різному”.
“Є велика різниця між вербувати, як то кажуть зараз модно “на удальонці”, чи на наживо. Бо і ті, і ті способи використовуються”, – сказав Буданов.
За його словами, через технічні засоби все частіше відбувається насправді вербування.
“Через те що це нібито легше зробити для людини, яка йде на те, що його вербують, в їх розумінні це більш безпечно. Але це більший ризик для оперативника, який це робить. Бо більше шансів, що ти попадеш в оперативну гру”, – зазначив очільник ГУР.
Він зауважив, що стосується безпосереднього особового контакту, то тут все залежить від того, з людиною якої статі ведеться робота.
“Чоловіків (вербувати – ред.) легше. Жінки, вони від природи хитрі і швидше розуміють, що відбувається. Набагато швидше”, – заявив Буданов.
Очільник ГУР також схарактеризував, як відбувається процес вербування. За його словами, ведеться пошук вразливостей в способі життя людини.
“Випити – це ні про що. От якщо у людини є серйозні проблеми, він потенційно “клієнт” під вербування. Це стандартна практика. От, наприклад, він дружині він шукає гроші. Ігроман – це взагалі “те, що треба”. Ігромани – це просто клондайк для вербувальної роботи”, – акцентував Буданов.
Також він відповів на питання, як вербувати ворожих агентів та обирати, з ким можна співпрацювати, з ким ні.
“Слухайте, є цілі методи для цього. Але, бувають різні випадки. Агенти ж ворожі теж не дурні, давайте так скажемо. Ніхто не хоче програвати”, – підсумував Буданов.
Довідково
Вербування – це процес залучення людини до співпраці з розвідкою або спецслужбами, найчастіше таємно, з метою отримання інформації, впливу або виконання завдань у межах агентурної діяльності. У воєнному контексті – це ключовий інструмент шпигунства, впливу на ворога та захисту національної безпеки.