Чи існує життя на Марсі – органічні сполуки на Червоній планеті не можуть бути пояснені без залучення живих організмів.

Вона не могла виникнути лише внаслідок небіологічних процесів.

У 2025 році науковці оголосили про виявлення довголанцюгових органічних молекул, відомих як алкани, у давніх породах Марса. Під час нового дослідження команда вчених на чолі з Олександром Павловим з Центру космічних польотів Годдарда NASA повідомила, що первісний вміст цих молекул, до того як радіація знищила більшу частину, важко пояснити лише небіологічними процесами, інформує Science Alert.

Проте це не свідчить про те, що виявлені алкани є доказом існування життя на Марсі. Висновки дослідників ґрунтуються на моделюванні того, як радіація знищує органічний матеріал з часом. Однак аналіз вказує на те, що відкриття цих молекул потребує більш детального вивчення.

Алкани, знайдені на Марсі, можуть бути залишками довголанцюгових жирних кислот, які на Землі переважно — але не виключно — виробляються живими організмами.

Зразок, отриманий марсохідом Curiosity, показав концентрацію алканів приблизно 30-50 частин на мільярд, що не є особливо високим показником. Проте науковці вирішили дослідити, якою могла бути їхня початкова концентрація.

Камберлендський аргіліт перебував на поверхні Марса, піддаючись впливу інтенсивного випромінювання протягом близько 80 мільйонів років. Це поступово знищувало органічні речовини в породі. У лабораторії дослідники провели серію експериментів, які дозволили оцінити швидкість руйнування попередників алканів під впливом випромінювання, отримавши значно вищу вихідну концентрацію — від 120 до 7700 частин на мільйон (ppm).

Після цього вони розглянули небіологічні механізми осадження та утворення, які могли призвести до їхньої появи. Ці процеси включали перенесення з міжпланетного пилу, метеоритів, випадання атмосферного серпанку, гідротермальну хімію та серпентинізацію.

Однак навіть у сукупності ці процеси не змогли наблизитися до передбачуваного вихідного вмісту молекул.

“Наш підхід дозволив нам оцінити, що Камберлендський аргіліт містив, за консервативними оцінками, від 120 до 7700 ppm довголанцюгових алканів і/або жирних кислот до впливу іонізуючого випромінювання. Ми стверджуємо, що такі високі концентрації довголанцюгових алканів не узгоджуються з кількома відомими абіотичними джерелами органічних молекул на стародавньому Марсі”, — зазначили вчені.

Раніше науковці проаналізували дані з шести приладів, встановлених на трьох апаратах, і виявили нове пояснення того, куди могла зникнути вода, що існувала на Марсі в минулому. Вони вважають, що пилові бурі виштовхують воду в атмосферу Червоної планети, де вона активно руйнується протягом року.