Протягом більшої частини історії людства безперервний восьмигодинний сон не вважався нормою.
Безперервний нічний сон – це відносно нове явище, яке може пояснити, чому деякі люди прокидаються близько третьої години ночі, переживаючи, чи все в порядку. Насправді, це глибоко людське відчуття, зазначає Даррен Роудс, викладач когнітивної психології в Кілському університеті.
Протягом більшої частини історії людства безперервний восьмигодинний сон не був звичним. Замість цього люди спали у “дві зміни”, які називали “перший сон” і “другий сон”. Кожен з цих снів тривав кілька годин, розділених перервою в неспанні на годину або більше в середині ночі. Історичні свідчення з Європи, Африки, Азії та інших регіонів описують, як після настання темряви сім’ї лягали спати рано, прокидалися близько опівночі, а потім знову лягали спати до світанку.
Розподіл ночі на дві частини, ймовірно, змінював сприйняття часу. Тиха година надавала ночі чітку середину, що робило зимові вечори менш безперервними і більш контрольованими.
Проміжок у середині ночі не був “мертвим часом”. Деякі люди вставали, щоб зайнятися домашніми справами, наприклад, перевірити тварин або підкинути дрова у камін. Інші залишалися в ліжку, щоб осмислити сни, які їм наснилися. У листах і щоденниках доіндустріальної епохи згадувалося, що люди використовували тихі години для читання, письма або спілкування з родиною та сусідами.
У літературі, починаючи з давньогрецького поета Гомера та римського поета Вергілія, можна знайти згадки про “годину, що завершує перший сон”. Отже, ніч, розділена на дві частини, була досить поширеним явищем.
Другий сон зник за останні двісті років внаслідок суттєвих соціальних змін. Однією з причин стало штучне освітлення. У XVIII і XIX століттях спочатку масляні лампи, потім газове освітлення, а згодом і електричне світло почали перетворювати ніч на більш зручний час для неспання. Замість того щоб лягати спати незабаром після заходу сонця, люди стали залишатися активними довше при світлі ламп.
З біологічної точки зору, яскраве світло вночі зміщує циркадні ритми людей і робить організм менш схильним до пробудження після кількох годин сну. Час впливу світла має значення. Звичайне “кімнатне” освітлення перед сном пригнічує і затримує вироблення мелатоніну, що зрушує настання сну на більш пізній час.
Промислова революція змінила не лише те, як люди працювали, а й те, як вони спали. Графік роботи на фабриках заохочував один блок відпочинку. До початку XX століття концепція восьми безперервних годин замінила багатовіковий ритм двох снів.
У багатотижневих дослідженнях сну, які імітують довгі зимові ночі в темряві та виключають вечірнє світло, люди в лабораторних умовах часто починають спати вночі по два рази, з періодом спокійного пробудження. Дослідження 2017 року, проведене в сільськогосподарському співтоваристві Мадагаскару без електрики, показало, що люди, як і раніше, в основному спали двома сегментами, прокидаючись близько опівночі.
Світло задає біологічний годинник людини і впливає на те, як сприймається плин часу. Коли сигнали слабшають взимку або при штучному освітленні, відчуття ритму зменшується. Взимку більш пізнє і слабке ранкове освітлення ускладнює синхронізацію циркадних ритмів. Ранкове світло особливо важливе для регуляції циркадних ритмів, оскільки воно містить більше синього світла, яке є найефективнішою довжиною хвилі для стимуляції вироблення кортизолу в організмі та пригнічення мелатоніну.
У лабораторіях тимчасової ізоляції та дослідженнях у печерах люди жили тижнями без природного світла чи годинника, або навіть у постійній темряві. Багато учасників цих досліджень неправильно відраховували дні.
Фахівці з порушень сну зазначають, що короткочасні пробудження — це нормальне явище, яке часто виникає на межі стадій сну. Важливо, як людина реагує на них. Мозок сприймає тривалість дуже гнучко: тривога, нудьга або нестача світла, як правило, розтягують час, тоді як залученість і спокій можуть його скорочувати.
Без проміжку часу, коли людина прокидається і щось робить або спілкується з партнером, пробудження о третій годині ночі змушує час сповільнюватися. Увага зосереджується на хвилинах, і вони тягнуться довше.
Когнітивно-поведінкова терапія безсоння рекомендує людям вставати з ліжка приблизно через 20 хвилин після пробудження, займатися спокійною діяльністю в приглушеному світлі, наприклад, читати, а потім повертатися, коли відчують сонливість.
Раніше вчені з Каролінського інституту у Швеції заявили, що нестача сну призводить до того, що мозок людини виглядає старшим за свій реальний вік.