Такий зв’язок встановили вперше.
Команда науковців під керівництвом дослідників з Боннського університету в Німеччині виявила, що ушкодження ДНК, викликані іонізуючим випромінюванням (ІВ) внаслідок Чорнобильської ядерної катастрофи 1986 року, проявляються у дітей тих, хто піддавався впливу цього випромінювання. Як зазначає Science Alert, це перший випадок, коли вдалося чітко встановити такий трансгенераційний зв’язок.
У ході попередніх досліджень науковці не могли точно підтвердити можливість передачі генетичних ушкоджень від батьків до дітей. Однак у новому дослідженні вчені шукали інше.
Замість того, щоб виявляти нові мутації ДНК у наступному поколінні, вони досліджували так звані кластерні мутації de novo (cDNM): дві або більше мутацій, які розташовані близько одна до одної, виявлені у дітей, але не у батьків. Це мутації, що виникають внаслідок розривів у ДНК батьків, спричинених радіаційним опроміненням.
“Ми зафіксували значне збільшення кількості cDNM у нащадків опромінених батьків та потенційний зв’язок між оцінками дози та кількістю cDNM у відповідного потомства. Незважаючи на невизначеність щодо точної природи та обсягу задіяного випромінювання, це дослідження вперше надає докази існування трансгенераційного ефекту тривалого впливу низьких доз ШІ на геном людини у батьків”, — повідомили вчені.
Результати базуються на повногеномному секвенуванні 130 нащадків працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 110 нащадків німецьких військових операторів радарів, які, ймовірно, зазнали впливу розсіяного випромінювання, та 1275 нащадків батьків, які не піддавалися опроміненню і які використовувалися як контрольна група.
В середньому дослідники виявили 2,65 кДНК-мутацій на дитину в групі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1,48 на дитину в групі німецьких операторів радарів і 0,88 на дитину в контрольній групі. За словами вчених, результати можуть бути завищені через шум у даних, але навіть після статистичного коригування різниця залишалася суттєвою.
Вища доза у батьків зазвичай була пов’язана з більшою кількістю кластерів у дітей. Це узгоджується з концепцією, що радіація створює молекули, відомі як активні форми кисню, які здатні розривати нитки ДНК — розриви, що можуть залишати описані в цьому дослідженні кластери, якщо їх не відновити повністю.
Приємна новина полягає в тому, що ризики для здоров’я виявилися відносно низькими. У дітей батьків, які зазнали опромінення, не було виявлено підвищеного ризику захворювань. Це частково пояснюється тим, що багато кДНК-мутацій, ймовірно, перебувають у “некодуючій” ДНК, а не в генах, які безпосередньо кодують білки.
“З огляду на низький загальний приріст кДНК-мутацій після опромінення батька іонізуючим випромінюванням та низьку частку геному, що кодує білки, ймовірність того, що захворювання, яке виникає у нащадків батьків, що зазнали опромінення, буде спричинене кДНК-мутацією, є мінімальною”, — зазначили вчені.
Наприклад, відомо, що батьки старшого віку частіше передають своїм дітям більше мутацій ДНК. Подальший ризик захворювань, пов’язаний із віком батьків на момент зачаття, вищий, ніж потенційні ризики від опромінення, розглянуті в цьому дослідженні, повідомляють дослідники.
Нагадаємо, вчені виявили, що мікроби, які оселилися в тороїдальному приміщенні під реактором атомної станції Фукусіма, що було затоплене водою після землетрусу, який його зруйнував, дивовижним чином залишилися непошкодженими радіацією.