Воду з поверхні Червоної планети “виводили” пилові бурі.
Дослідники проаналізували дані з шести приладів, встановлених на трьох космічних апаратах, і виявили нове пояснення, куди могла зникнути вода, що існувала на Марсі в минулі епохи. Вони вважають, що пилові бурі виштовхують воду в атмосферу Червоної планети, де вона активно розпадається протягом року, повідомляє Science Alert.
На думку вчених, у минулому на Марсі було достатньо води, щоб покрити його поверхню океаном глибиною 100 метрів. Для визначення цього вони використовують метод співвідношення дейтерію та водню (D/H).
Дейтерій, важчий ізотоп водню, складає невелику частку атомів цього елемента в молекулах води. Ця трохи важча форма води — відома як “важка вода” — має меншу ймовірність бути виведеною на великі висоти в атмосферу, де вона згодом розпадається під впливом ультрафіолетового випромінювання, а утворені атоми водню відносяться сонячним вітром. З часом співвідношення дейтерію до звичайного водню у воді зростає, оскільки дедалі більше легшої форми елемента забирає вітер.
Дослідники виміряли співвідношення D/H на Марсі, і воно виявилося в п’ять-вісім разів вищим, ніж на Землі. Екстраполюючи ці дані, можна стверджувати, що на Марсі було достатньо води, щоб покрити більшу частину його поверхні на глибину кількох сотень метрів, можливо, у вигляді льоду.
Щоб зрозуміти, куди поділася ця вода, необхідно врахувати марсіанські пори року. У Червоної планети, як і у Землі, є нахил осі обертання, що призводить до зміни сезонів. Проте її орбіта є більш еліптичною. Це означає, що одне “літо”, коли планета перебуває ближче до перигелію (найближчій до Сонця точці), є значно теплішим, ніж інше, коли вона наближається до афелію — найдальшої точки від Сонця. Отже, літо на півдні Марса значно тепліше, ніж на півночі. Раніше вчені вважали, що вода потрапляє в атмосферу лише у відносно теплі періоди південнього літа.
Однак у новому дослідженні вчені спростовують це припущення. Вони демонструють, що вода потрапляє в атмосферу внаслідок дуже специфічного шторму в північній півкулі. Тепліше літо збільшує втрату вологи через процес, за якого вода піднімається у верхні шари атмосфери, де вона менш захищена від ультрафіолетового випромінювання, яке розщеплює її на складові молекули.
Під час пилових бур південного літа пил виводиться в середні шари атмосфери, де нагріває повітря приблизно на 15 градусів Цельсія. Зазвичай на цій висоті формуються хмари водяного льоду, які утримують воду за рахунок замерзання її молекул. Через підвищення температури, пов’язане з пилом, ці крижані хмари перестають утворюватися, що дозволяє воді підніматися вище у верхні шари атмосфери під час бур, де вона розпадається під впливом радіації.
Раніше вчені вважали, що це відбувається лише під час південного літа. Проте дані з апаратів ExoMars, Emirates Mars Mission та Mars Reconnaissance Orbiter зафіксували потужну бурю під час північного літа в 37-й марсіанський рік (2022-2023 роки на Землі), подібної до якої раніше не спостерігалося.
Ця буря спричинила той самий процес руйнування води, який очікується під час південного літа. Це свідчить про те, що цикли пилових бур викидають воду в атмосферу Марса протягом усього року. Тобто, її руйнування не залежить від пір року.
Раніше вчені з’ясували, що один із найдавніших марсіанських метеоритів, що впали на Землю, містить більше води, ніж передбачалося.