Про удар свідчать крихітні кристали.
Мікроскопічні кристали, що містяться в метеориті, розкрили таємничу епоху в історії руйнівних зіткнень у Сонячній системі. Ці частинки надзвичайно малі, їх неможливо побачити без мікроскопа, але науковці під керівництвом планетолога Керолін Кроу з Університету Колорадо в Боулдері вважають, що вони виникли внаслідок зіткнення астероїда з Місяцем 3,5 мільярда років тому, повідомляє Science Alert.
Місце цього зіткнення залишається невідомим. Проте вчені зазначають, що ці зерна — мінерал, багатий на цирконій, відомий як бадделеїт, — могли утворитися лише за умов екстремально високих температур, що свідчить про величезну силу зіткнення.
Дані, отримані з Землі та астероїда Веста, містять ознаки потужних зіткнень приблизно в той же період. Це, на думку науковців, дозволяє припустити, що 3,5 мільярда років тому внутрішня частина Сонячної системи залишалася неспокійним середовищем.
«Цей новий вік зіткнень, включений до набору подій зіткнень Землі, Місяця та Вести, надає беззаперечні докази тривалого бомбардування внутрішньої частини Сонячної системи після епохи формування басейнів», — зазначили дослідники.
Коли Сонячна система була ще молодою, вона зазнала численних бомбардувань, під час яких «космічні камені» вдарялися об інші об’єкти. Особливо інтенсивним періодом стало Пізнє інтенсивне бомбардування, яке, згідно з різними джерелами, відбулося приблизно 4,1–3,8 мільярда років тому. Ймовірно, його причиною стала зміна архітектури гігантських планет Сонячної системи, що призвело до активного падіння астероїдів на інші тіла.
На Землі сліди падіння астероїдів приховані через ерозію, тектонічну активність та геологічні процеси. Проте деякі з них збереглися, що дозволяє припустити, що наша планета зазнавала інтенсивного бомбардування й у пізніші часи.
Однак додаткові свідчення можна знайти на Місяці. Тут немає ерозії, але існує інша проблема: кратери зберігаються дуже довго, перекриваючи один одного, тому розібратися в їхній історії досить складно.
Водночас сліди зіткнень знаходяться досить близько до місячної поверхні, щоб потрапити на Землю у вигляді метеоритів. Одним із таких метеоритів є Northwest Africa (NWA) 12593 — фрагмент Місяця, знайдений у Малі. Він зберіг у собі сліди трьох окремих зіткнень. Найостанніше з них — це зіткнення, внаслідок якого він впав на Землю, сталося в невідомий час.
Перед цим удар перетворив частину поверхні Місяця на брекчію — тип породи, що складається з безлічі фрагментів, склеєних дрібнішими зернами. Вона поширена в місцях ударів, де величезний тиск руйнує породи й зварює фрагменти назад у нові конфігурації, немов мінеральний Франкенштейн.
І третій удар. Дослідники виділили 21 зерно бадделеїту — мінералу, особливо корисного для ідентифікації ударних подій, оскільки він зберігає фази діоксиду цирконію — кубічну та тетрагональну — які можуть утворюватися лише за надзвичайно високих температур. У семи зернах науковці виявили кубічний діоксид цирконію, що вказує на те, що зерна виникли при температурах, що перевищують 2370 градусів Цельсія.
Науковці вважають, що це була подія, відмінна від тієї, в результаті якої утворилася брекчія.
Дослідники визначили вік зерен, вимірявши вміст свинцю в них. Аналіз показав, що зерна виникли приблизно 3,486 мільярда років тому. Тобто приблизно в той же час, коли відбулися удари, сліди яких були знайдені в австралійській пустелі Пілбара та Південній Африці, вік яких оцінюється у 3,48 та 3,47 мільярда років відповідно.
Крім того, колекція метеоритів, що походять з астероїда Веста, містила породи, які свідчили про серію виразних, чітко визначених ударних подій у період від 3,85 до 3,47 мільярда років тому.
У сукупності ці дані дають підстави вважати, що бомбардування могло тривати сотні мільйонів років після загальновизнаного періоду пізнього інтенсивного бомбардування.
Нагадаємо, дослідники вважають, що в далекому минулому в Сонячній системі могла існувати ще одна планета. Ймовірно, вона була розмірами приблизно з Марс, але загинула внаслідок космічної катастрофи. І вчені могли б ніколи про неї й не дізнатися, якби не виявили її уламки на Землі.