Дослідники вважають, що еволюцію людини могло стимулювати використання вогню. Вони пов’язують імунітет та природний відбір із здатністю контролювати полум’я.

Дослідники виявили прискорену еволюцію генів, що відповідають за загоєння, у людей у порівнянні з приматами.

Контроль над вогнем міг мати не лише культурне, але й біологічне значення для людства. Нові результати свідчать, що часті опіки вплинули на еволюцію імунних реакцій, повідомляє IFLScience. Мова йде про генетичні зміни, які сприяли виживанню після травм, пов’язаних із теплом.

У дослідженні, опублікованому в журналі BioEssays, науковці висловлюють припущення, що травми від вогню стали одним із факторів еволюції людини. Вони вважають, що невдалі взаємодії наших предків з теплом могли сформувати особливості імунної відповіді, необхідні для виживання.

“Контроль над вогнем глибоко інтегрований у людське життя — від переваг гарячої їжі та кип’ячених рідин до технологій, які формують сучасний світ”, — зазначив автор дослідження доктор Джошуа Каддіхі. Він підкреслив, що більшість людей неодноразово зазнають опіків протягом свого життя, і ця тенденція може тривати понад мільйон років.

Дослідники акцентують увагу на тому, що імунна реакція на опіки суттєво відрізняється від реакції на інші травми. Зокрема, опіки активують посилену запальну фазу через вивільнення прозапальних цитокінів, що знижує ризик інфекцій при значних ушкодженнях шкіри.

Без такої різкої реакції навіть незначні опіки могли б становити загрозу для життя. Саме тому, на думку дослідників, природний відбір міг сприяти розвитку цих механізмів.

Для перевірки своєї гіпотези науковці порівняли транскриптоми — сукупність молекул РНК, обпаленої та необпаленої шкіри. Вони виявили 94 гени, що активуються у відповідь на теплові травми.

Порівняння з генами шимпанзе, горил, орангутангів і макак показало, що щонайменше дев’ять, а можливо й до 19 генів, зазнали прискореної еволюції саме у людей. Серед них — гени, пов’язані з рубцюванням і підвищеною больовою чутливістю шкіри після опіків.

“Наші дослідження свідчать про те, що природний відбір сприяв рисам, які покращували виживання після менших, частіших опіків. ”, — зазначив Каддіхі. 

Водночас науковець підкреслив, що ці адаптації могли мати й негативні наслідки. Зокрема, підвищена схильність до запалення та рубцювання може призводити до системної запальної реакції або навіть відмови органів при важких опіках. Це, на думку авторів, пояснює вразливість людей до ускладнень серйозних травм.

“Це частина історії про те, що робить нас людьми, і частина, про яку ми раніше не мали жодного уявлення”, — підсумував інший автор дослідження, професор Арманд Леруа.

Раніше палеонтологи з Чиказького університету з’ясували, що унікальний слуховий апарат ссавців почав формуватися на 50 мільйонів років раніше, ніж вважалося раніше. Завдяки 3D-моделюванню черепа Thrinaxodon liorhinus — предка ссавців віком 250 млн років — вчені виявили, що попри прикріплення слухових кісточок до щелепи, тварина вже мала функціональну барабанну перетинку.