На Марсі виявлено найпереконливіші докази існування життя в минулому, які були отримані завдяки дослідженням ровера Curiosity.

Можливо, загадкові органічні сполуки на Червоній планеті виникли внаслідок діяльності живих організмів.

Дослідники повідомили, що органічні молекули, виявлені в марсіанських породах, не можуть бути пояснені лише небіологічними процесами. На думку вчених, “логічно припустити”, що ці незвичайні органічні молекули могли бути створені живими організмами, як зазначає Live Science.

У березні 2025 року науковці оголосили про відкриття найбільших органічних молекул, коли-небудь виявлених на Марсі. Довгі ланцюги вуглецю та водню можуть бути залишками жирних кислот, які часто формуються внаслідок біологічних процесів.

Під час нового дослідження вчені проаналізували можливі шляхи утворення цих молекул. Застосовуючи математичне моделювання, дані з марсохода Curiosity та результати нещодавніх експериментів з радіолізу, які досліджують, як молекули руйнуються під впливом радіації, дослідники повернулися на мільярди років назад, щоб оцінити, наскільки поширеними могли бути ці молекули на момент їхнього первісного утворення.

У ході дослідження вчені зосередилися на органічних молекулах, відомих як алкани. Їх виявили в камберлендському аргіліті — дрібнозернистій осадовій породі, що сформувалася на дні давнього марсіанського озера під назвою Єллоунайф-Бей. Марсохід Curiosity вперше пробурив цей камінь ще в 2013 році, але вчені виявили ці великі молекули приблизно рік тому, коли нагрівали породу до 1100 градусів Цельсія в пошуках амінокислот. Проте замість цього вони виявили сліди найбільших органічних молекул, коли-небудь знайдених на Марсі.

У недавньому дослідженні вчені повернулися до цього зразка, екстраполюючи, наскільки поширеними були ці молекули мільярди років тому, коли вони формувалися в аргіліті. Вміст алканів у зразку становить від 30 до 50 частин на мільярд (ppb), але камберлендський аргіліт піддавався впливу жорстких умов радіації на поверхні Марса протягом приблизно 80 мільйонів років. Як наслідок, його органічні речовини розклалися під впливом тривалого бомбардування енергетичними частинками з Сонця та з Всесвіту загалом.

Використовуючи результати попередніх експериментів з радіолізу як орієнтир, дослідники оцінили, що “консервативний” початковий вміст алканів, або жирних кислот, з яких вони виникли, становив у межах від 120 до 7700 ppb.

Вчені проаналізували різні небіологічні процеси, які могли б призвести до утворення цих молекул. З усіх можливих сценаріїв єдиним реалістичним виявилося утворення молекул у гідротермальних системах Марса, звідки їх потім вивели на поверхню водні, багаті на органічні речовини, рідини.

Проте у зразку з Камберленда вчені виявили й інші молекули, які мають біологічне значення. Серед них — глинисті мінерали, що формуються за наявності води, поживні нітрати — тип вуглецю, пов’язаний з біологічними процесами, а також сірка, яка допомагає зберігати органічні молекули.

У Кратері Гейле, де розташована затока Єллоунайф, протягом мільйонів років існувала вода, що, ймовірно, надала хімічним процесам, які сприяли формуванню життя, достатньо часу для змішування та поєднання численних молекул.

Раніше вчені запропонували нове пояснення того, куди могла зникнути вода, що існувала на Марсі в минулому. Вони вважають, що пилові бурі виштовхують воду в атмосферу Червоної планети, де вона активно руйнується протягом усього року.