Найбільша зірка у Всесвіті переживає зміни, і науковці не здатні дати пояснення тим процесам, які з нею відбуваються.

Вона в 1500 разів більша за Сонце.

Одна з найбільших зірок у Всесвіті виявилася в стані змін. Вчені з різних країн обговорюють, що це може означати, повідомляє Science Alert.

WOH G64 – зірка у Великій Магеллановій хмарі – є одним із найбільших відомих червоних гігантів у Всесвіті. Її радіус у 1500 разів перевищує радіус Сонця. У 2013-14 роках телескопи зафіксували зміни в цій зірці: вона перейшла з класичної стадії червоного надгіганта в більш гарячий, жовтий стан.

Група науковців під керівництвом Гонсало Муньоса-Санчеса з Національної обсерваторії Афін у Греції дійшла висновку, що зірка еволюціонувала в рідкісну фазу жовтого гіпергіганта, що може свідчити про наближення до її остаточної загибелі. Результати їхнього дослідження були представлені у 2024 році. Вчені вважають, що ця зміна стала різким переходом від червоного надгіганта до короткоживучої еволюційної стадії, що може передувати надновій з колапсом ядра.

“Ця різка трансформація може бути пояснена або частковим викидом псевдоатмосфери під час фази загальної оболонки, або поверненням до спокійного стану після тривалого виверження, що тривало понад 30 років”, – зазначили дослідники.

Аналіз вчених показав, що температура зірки зросла, її радіус зменшився до 800 сонячних, а хімічний склад атмосфери змінився. Дослідники також виявили гарячу подвійну зірку-компаньйона, яка взаємодіє з WOH G64.

Проте подальші спостереження вказали на те, що зірка, можливо, не перестала бути надгігантом. Червоні надгіганти є одними з найбільших зірок у Всесвіті за об’ємом, еволюціонуючи з масивних зірок, які зазвичай у 8-30 разів перевищують масу Сонця і перебувають на завершальних стадіях ядерного горіння. У міру того, як запаси пального червоного надгіганта переходять до важчих елементів, він роздувається, розширюючи свої зовнішні шари до радіусів, що в сотні разів перевищують радіус Сонця.

Такі зірки за своєю природою нестабільні і можуть зазнавати різких змін, включаючи коливання яскравості або відтінку, у процесі викиду речовини в космос.

WOH G64 знаходиться на відстані приблизно 160 тисяч світлових років від нас. Вона є дуже великою і перебуває під пильним спостереженням. Однак інтерпретація поведінки таких нестабільних зірок є складним завданням. Зміна яскравості або кольору не завжди свідчить про зміну їхньої ідентичності.

Публікація статті, підготовленої Муньосом-Санчесом і його командою у 2024 році, надала іншим дослідникам можливість провести власні подальші спостереження. У період з листопада 2024 року до грудня 2025 року астрономи Якко ван Лоон з Кілського університету у Великій Британії та Кейічі Онака з Університету Андреса Белло в Чилі проводили спостереження за допомогою Південноафриканського великого телескопа.

Вони опублікували свої результати у січні 2026 року. Під час дослідження вчені виявили оксид титану в атмосфері WOH G64. Проте жовтий гіпергігант занадто гарячий, щоб підтримувати існування оксиду титану.

“Було стверджено, що WOH G64 перетворилася на жовтий гіпергігант, що може свідчити про переднаднову еволюцію після переходу в червоний надгігант. Однак наші нові спектри, отримані за допомогою SALT, демонструють наявність гарячого компаньйона, а також чіткі смуги молекулярного поглинання від оксиду титану. Це вказує на те, що WOH G64 наразі є червоним надгігантом і, можливо, ніколи не переставала бути ним”, — зазначає ван Лоон.

Раніше вчені виявили в ранньому Всесвіті чорну діру, яка порушує два правила. Вона перевищує “межу швидкості” зростання чорних дір і генерує екстремальне рентгенівське та радіовипромінювання. Обидві ці особливості, згідно з наявними теоріями, не можуть існувати.