Неандертальці застосовували березовий дьоготь для дезінфекції. Дослідники з’ясували, яким чином вони його отримували.

Для цього вони використовували березовий дьоготь.

Дослідники повідомили, що неандертальці могли застосовувати темну в’язку речовину не лише як клей, а й для лікування травм. Таким чином, вони випередили сучасну медицину на 200 тисяч років, інформує Science Alert.

Вченим було відомо, що неандертальці використовували березовий дьоготь, в’язку субстанцію, отриману з кори берези, для закріплення наконечників списів на руків’ях. Цю речовину знаходили по всій Європі, її застосовували з різними цілями, зокрема, як один із найдавніших водовідштовхувальних засобів та жуйку.

“На фоні цих знахідок з’являється все більше доказів використання лікарських засобів і рослин серед неандертальців, тому нас зацікавило застосування березового дьогтю в цьому контексті”, — зазначив провідний автор дослідження Тьяарк Сіемссен, археолог з Кельнського університету та Оксфордського університету.

У ході нового дослідження вчені відтворили березовий дьоготь, використовуючи інгредієнти та процеси, які, можливо, застосовували неандертальці. Після цього науковці з Університету Кейп-Бретона в Канаді провели біологічні тести, щоб підтвердити лікувальні властивості смоли.

“Це ми й довели. Тепер ми знаємо, що речовина, яку неандертальці виготовляли 200 000 років тому, також має антибактеріальні властивості”, — зазначив співавтор дослідження Маттіас Біренштіль, професор хімії в Університеті Кейп-Бретона.

Щоб відтворити лікарський засіб, яким користувалися неандертальці, вчені зібрали кору з двох видів беріз, які були поширені в пізньому плейстоцені, приблизно від 129 000 до 11 700 років тому. Потім вони застосували три методи добування смоли, щоб перетворити кору на липку речовину, що намазується.

Перший метод передбачає нагрівання березової кори в жерстяній банці. Ця техніка була натхнена народом мікмак, корінним населенням Нової Шотландії, які протягом поколінь використовували березову смолу як основу своєї традиційної медицини.

Два інших методи відтворили те, що, можливо, робили неандертальці. Перший передбачав спалювання кори в герметичній підземній ямі, що дозволяло створити суху дистиляцію, яка відбувається за відсутності кисню.

У другому, специфічному для того періоду методі, дослідники спалювали березову кору поруч із твердою поверхнею, каменем, а потім зішкрябували смолу, що конденсувалася на поверхні каменю.

Усі зразки смоли виявилися ефективними проти золотистого стафілокока, бактерії, яка викликає інфекції ран. Разом з тим, смола не продемонструвала жодної ефективності проти кишкової палички (Escherichia coli).

Результати дослідження свідчать про те, що давні люди використовували березовий дьоготь для лікування ран або шкірних захворювань. Ймовірно, вони випадково виявили антибактеріальні властивості дьогтю, оскільки він потрапляє всюди, якщо з ним щось робити.

Раніше вчені повідомили, що неандертальці спеціально приносили і розміщували в печері, розташованій на території сучасної Іспанії, черепи рогатих тварин. Це може свідчити про те, що у цих предків людей були складні культурні традиції ще 43 тисячі років тому.