Китайські “супутники на папері” намагаються стримати SpaceX, проте американський мільярдер вже контролює низьку орбіту Землі з майже 10 тисячами апаратів Starlink.
Китай має намір розгорнути флот із 203 тисяч супутників до середини 2030-х років — це в 20 разів більше, ніж нинішня мережа Starlink Ілона Маска. Проте фахівці вважають, що амбітні плани Пекіна насправді є стратегією затримки лідера ринку, а не реальним наміром розширення в космос, повідомляє Bloomberg.
Якщо орбітальний простір можна вважати відкритим морем XXI століття, то Китай, здається, готує флот. Урядові плани, подані наприкінці минулого року до Міжнародного союзу електрозв’язку ООН (ITU), обіцяють флот із 203 тисяч супутників. Для порівняння: мережа Starlink компанії SpaceX налічує майже 10 тисяч орбітальних апаратів, тоді як сузір’я Leo від Amazon досягне максимум 3232 супутників.
На перший погляд, це виглядає як тривожний план контролю над космосом. Проте, хоча захоплення території на висоті 600 кілометрів над землею дійсно відбувається, лідером у цій сфері залишається Маск.
Тиснява на орбіті
Кількість об’єктів на орбіті Землі зростає стрімкими темпами. Два ключові нововведення — багаторазові ракети, такі як Falcon 9 від SpaceX, і розробка легких та стійких компонентів, що дозволяють створювати менші апарати, — суттєво знизили витрати на запуски. З 2020 року кількість орбітальних апаратів зросла вчетверо й перевищила 16 тисяч. Лише SpaceX щороку додає понад дві тисячі супутників.
Це швидко перетворює концепцію переповненості космосу з науково-фантастичного сценарію на реальність. Розміщення надмірної кількості об’єктів на орбіті може призвести до ряду потенційних проблем. Найсерйознішою з них є синдром Кесслера, неконтрольована ланцюгова реакція, показана у фільмі “Гравітація” 2013 року з Сандрою Буллок. Один супутник, що руйнується, створює хмару уламків, які, у свою чергу, знищують інші апарати, поки Земля не опиниться оточеною небезпечним поясом космічного сміття.
Більш прозаїчна, але нагальна проблема полягає в тому, що надмірна кількість комунікаційних супутників може викликати радіоперешкоди. Так звані мегасузір’я, які створюють SpaceX і Leo, перебувають на низькій навколоземній орбіті (LEO), ближче, ніж значно менша кількість GPS, метеорологічних і комунікаційних апаратів на середній навколоземній орбіті та геостаціонарному просторі. У цій позиції вони ризикують блокувати сигнали від більш віддалених супутників.
Місця обмежені
Наскільки близько ми до критичної точки? Ближче, ніж можна уявити. Європейське космічне агентство повідомило в жовтні, що на оптимальній висоті для мегасузір’їв існує приблизно така ж щільність активних супутників, що й уламків космічного сміття. За даними одного дослідження минулого року, на цих рівнях може вистачити місця лише для 148 тисяч об’єктів. Якщо лише чотири космічні програми досягнуть нинішнього темпу запусків SpaceX — понад дві тисячі орбітальних апаратів на рік, — ми можемо досягти цього числа вже наприкінці 2030-х років.
“Супутники на папері”
Саме в цьому контексті слід розглядати китайський план на 203 тисячі апаратів. Багато з них будуть “супутниками на папері”, призначеними для створення регуляторних перешкод Маску та іншим будівельникам мегасузір’їв, стверджував минулого місяця Еван Грей, дописувач сайту SatNews. Їх не потрібно виводити на орбіту до початку 2030-х років, і єдиним покаранням, якщо вони ніколи не будуть запущені, буде втрата Китаєм зарезервованих “слотів”. Але ITU враховує їх як реальні, і це має наслідки для того, як конкуренти повинні пом’якшувати радіоперешкоди.
“Західні інженери змушені проектувати реальне обладнання, щоб уникнути “фантомного шуму” китайських паперових супутників, — писав Грей, — фактично обмежуючи потужність і продуктивність американських мереж ще до їхнього запуску”.
Китай далеко не єдиний у цій тактиці. Одне дослідження 2023 року виявило, що уряди запропонували запустити мільйон орбітальних апаратів за кілька попередніх років. Близько 454 тисяч із цієї загальної кількості було пов’язано лише з однією особою — серійним підприємцем Грегом Вайлером. Вайлер, який колись співпрацював як із Маском, так і з Джефрі Епштейном, створив OneWeb Ltd. OneWeb, яку Вайлер залишив після банкрутства 2020 року, наразі є найсерйознішим конкурентом Starlink із близько 600 супутниками проти 9646 у SpaceX.
Прірва відставання
Масштаб цієї різниці демонструє, наскільки далеко попереду конкурентів зараз знаходиться Маск. Поки суперник не зможе розробити багаторазову ракету, яка відповідала б низьким витратам і швидкому темпу запусків Falcon 9 від SpaceX, єдиною зброєю в цій космічній гонці XXI століття залишаються тактики затримки в агентстві ООН у Женеві.
У Китаю є майже півдюжини компаній, як приватних, так і державних, які прагнуть розробити багаторазові ракети. Однак з кожним місяцем, що минає, SpaceX створює сотні нових фактів у космосі (а точніше, поза Землею). Мегасузір’я з 203 тисяч супутників, що існують лише на папері, може виглядати як план світового панування, але поки Китай не створить власний Falcon 9, справжня влада й потенціал залишаються в руках Маска.
Стратосферна вартість SpaceX
Оголошена цифра в $1,5 трильйона для лістингу SpaceX цього року може здаватися надмірною. Але Маск, Безос і Вайлер ставлять на те, що майбутнє інтернету та комунікацій залежить не від перевантажених наземних систем, а від мегасузір’їв на низькій навколоземній орбіті. Схоже, Китай тепер зробив ту саму оцінку. Якщо ця ставка виправдається, командне лідерство Starlink у космосі може виправдати його стратосферну вартість.
Раніше повідомлялося, що сенатори-демократи закликали Міністерство оборони США терміново перевірити SpaceX. Причиною стали підозри щодо прихованих інвестицій, пов’язаних із Китаєм. Законодавці вбачають у цьому потенційну загрозу національній безпеці