Туринська плащаниця містить ДНК людей, моркви та коралів – такі результати досліджень вчених.

Вважається, що в цю тканину обгорнули тіло Христа після смерті.

Дослідники виявили на Туринській плащаниці, в яку, як вважається, було загорнуте тіло Христа після його смерті, ДНК людей, а також інших організмів, зокрема моркви, динею та червоним коралом, повідомляє Live Science. На думку вчених, деякі з виявлених слідів свідчать про те, що плащаниця могла бути виготовлена в Індії.

Вчені також підкреслюють, що не знайшли слідів видів, характерних для регіону Леванту та біблійних оповідей. Більше того, деякі рослини, виявлені на плащаниці, з’явилися в Старому Світі лише в XVI столітті, що свідчить про можливе забруднення тканини через століття.

Туринська плащаниця переміщалася Європою протягом багатьох століть. Вперше вона згадується в документах 1354 року в селі Лірей на півночі Франції. Навіть тоді існували суперечки щодо її автентичності. На прямокутній тканині розміром 4,4 на 1,1 метра збереглися слабо помітні сліди людського тіла та численні плями, деякі з яких, як стверджується, є кров’ю.

Найточніше вік плащаниці був встановлений у 1989 році за допомогою радіовуглецевого аналізу. Тоді її створення віднесли до Середньовіччя, до періоду між 1260 і 1390 роками. А минулого року дослідження показали, що зображення людини на плащаниці, ймовірно, виникло внаслідок накладення тканини на барельєф.

Деякі християнські вчені досі вважають, що плащаниця є справжньою і її вік складає 2000 років. Проте немає доказів того, що ткацькі верстати, необхідні для виготовлення тканини плащаниці, існували в Європі, Індії або регіоні Леванту 2000 років тому.

У 2015 році Джанні Баркачча, професор генетики та геноміки Падуанського університету в Італії, та його колеги висловили припущення, що Туринську плащаницю могли виготовити в Індії, спираючись на генетичний аналіз зразків, зібраних із плащаниці в 1978 році.

Сьогодні доступні більш потужні геномні методи, тому Баркачча та його команда провели новий аналіз ДНК і метагеному зразків 1978 року, щоб визначити, до якого виду належать виявлені сліди ДНК. Однак результати дослідження ще не пройшли рецензування.

Дослідники виявили людську ДНК, яка належала кільком особам. Один із них – той, хто збирав зразки в 1978 році. Від 10 до 31% ДНК належали бактеріям. Команда Баркаччі зафіксувала наявність ДНК середземноморського червоного корала (Corallium rubrum), що свідчить про “середземноморське походження або транзит через середземноморські регіони”.

Як зазначив Андреа Ніколотті, історик із Туринського університету, який не брав участі в дослідженні, походження коралів з певного регіону не означає, що звідти ж походила і плащаниця. “Червоний корал, можливо, змушує людей думати про Палестинське море”, — сказав він, додавши, що існує набагато ймовірніший сценарій того, як корали опинилися на Туринській плащаниці. “Це змушує мене думати про коралові розп’яття та чотки або релікварії, які, як ми знаємо, стикалися з тканиною”.

Команда Баркаччі також виявила, що близько 44% ДНК тварин належали собакам і кішкам, але також були виявлені сліди курей, великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней, коней, оленів і кроликів. Крім того, були знайдені незначні сліди шкірних кліщів, іксодових кліщів і різних видів риб.

Широко представлені були й види рослин. Наприклад, на ДНК моркви припадало 31% геному рослин. Але також була присутня ДНК пшениці, кукурудзи, жита, перцю, помідорів, картоплі, динь або огірків, арахісу, а також сліди злаків, бананів, мигдалю, волоських горіхів і апельсинів.

Деякі з рослин – типові для сільського господарства Європи та Середземномор’я. Але деякі з них, включаючи банани, картоплю, перець і помідори, були завезені в Європу переважно з Америки в XVI столітті і пізніше. А ДНК моркви генетично схожа на сорти, виведені з помаранчевої моркви, яку спочатку вирощували в Західній Європі між XV і XVI століттями, що припускає, що вона потрапила на плащаницю відносно недавно.

“Ми впевнені, що таке різноманіття виявлених видів тварин і рослин підкреслює значне забруднення Туринської плащаниці навколишнім середовищем, яке, ймовірно, відбулося в останні століття, особливо після подорожей Марко Поло і Христофора Колумба,” — заявив Баркаччі.

Людська ДНК може передаватися на об’єкт як під час дотику, так і без нього, те ж саме відбувається з ДНК інших тварин і рослин, тож багато слідів могло залишитися на Туринській плащаниці через те, що її публічно демонстрували в європейських містах.

“Усі ці овочі нагадують мені про ринок, що розташований за 100 метрів від площі, де впродовж століть у Турині проводили публічні виставки, або про пил Шамбері, коли Туринську плащаницю виставляли вздовж обсадженої деревами алеї,” — сказав Ніколотті.

Дослідники датували кілька ниток у Туринській плащаниці: одну — періодом між 1451 і 1622 роками, іншу — між 1642 і 1800 роками. Ці дати збігаються з датами ремонту плащаниці 1534 року, невдовзі після того, як її було пошкоджено пожежею, і подальших реставраційних робіт 1694 року.

Вчені також зазначають, що жодне з відкриттів не суперечить датуванню плащаниці, яке було проведено в 1989 році.

Нагадаємо, 2022 року колишній консультант-невропатолог з Університету Східного Кента доктор Патрік Пуллічіно, який став ченцем, заявив, що зміг встановити справжню причину смерті Ісуса Христа. За його словами, Христос загинув від великої кровотечі через вивих плеча, викликаний тим, що він ніс хрест.