Ці організми демонструють поведінку, яку можна вважати «інтелектуальною».
Дослідники зі США та Німеччини пояснили, чому слизовики, позбавлені мозку та нервової системи, проявляють поведінку, яку можна охарактеризувати як розумну, повідомляє Science Alert.
Слизовики не є цвіллю чи грибами. Вони більшу частину свого існування проводять або у формі плазмодіїв, або у вигляді амеб, і не підкорюються жорстким структурам, які контролюють інші живі організми.
Проте, що стоїть за цим рухом, залишалося невідомим. Нове дослідження вказує на те, що за цим процесом ховається несподівана центральна сила.
Найвідоміший слизовик і основний об’єкт численних наукових експериментів — це яскраво-жовтий Physarum polycephalum, наукова назва якого приблизно перекладається як «маленька бульбашка з безліччю голів». Ця назва точно відображає суть цієї істоти: будучи плазмодієм, його одноклітинна структура є, по суті, великим мішком клітинних ядер і слизу.
Він більш активний, ніж гриби, за які його раніше помилково приймали. Коли у P. polycephalum закінчується їжа, він може переповзти на іншу колоду. Але це незвичайне пересування — не сліпий пошук. Слизовики якимось чином здатні проходити лабіринти у пошуках їжі та запам’ятовувати, як її знайти знову. В загальному, вони можуть «приймати рішення», обираючи певну дію з безлічі варіантів.
Слизовики уникають синього кольору, що означає, що їх можна «заманити» в бар’єр, що складається лише з променів світлових хвиль з довжиною хвилі 470 нм. Проте в ході нового дослідження вчені з’ясували, що голодний слизовик намагається вирватися з-під свого синього світлового бар’єру в пошуках їжі, випускаючи невеликі локалізовані виступи, щоб знайти шлях назовні. У моменти перед цим здається, що він пузириться, вариться, сіпається, пульсує – поки не виривається назовні, звільнившись від обмежень пастки.
«На відміну від нервової системи, P. polycephalum використовує ритмічні перистальтичні скорочення для управління внутрішніми потоками та перерозподілу маси, що дозволяє йому адаптуватися до навколишнього середовища. Однак, хоча попередні дослідження були зосереджені на результатах цих рішень, основні механічні принципи, що керують цим переміщенням маси, залишаються невідомими», — заявила біолог-фізик Ліза Шик з Технічного університету Мюнхена та її колеги.
Використовуючи пастки з синім світлом, Шик та її команда дослідили шляхи, якими переміщається P. polycephalum у ситуаціях, що загрожують життю. За словами вчених, щоразу, коли слизовик перевіряє шлях порятунку, він фактично перебудовує своє тіло, дозволяючи перистальтичним скороченням поширюватися по ньому, щоб знайти найефективніший спосіб пересування. Чим довший шлях, тим більший тиск можуть створити перистальтичні скорочення плазмодія, а це означає, що він може виштовхнути більшу частину своєї маси назовні за один раз.
Таким чином, хоча може здатися, що слизовик «приймає рішення» щодо напрямку руху, це дослідження припускає, що насправді це залежить від механічних процесів, що включають потоки рідини.
Нещодавно дослідники з Університету Оулу у Фінляндії дійшли висновку, що джмелі здатні використовувати предмети як інструменти для досягнення мети та демонструють складні когнітивні навички, які раніше пов’язували переважно з приматами, слонами та воронами.