Вчені вивчили скам’янілість риби, яка має вік 380 мільйонів років, щоб з’ясувати, як тварини почали виходити на сушу.

Останки риби з Антарктиди зберегли череп і сліди адаптації до суші.

Міжнародна команда дослідників проаналізувала скам’янілість риби Koharalepis jarviki, яка налічує близько 380 мільйонів років, і виявила нові аспекти переходу хребетних від водного життя до освоєння суші. Вчені вважають, що цей вид міг бути одним із перших, що розпочали еволюційний шлях до наземного існування, повідомляє IFLScience.

Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Ecology and Evolution, виконали науковці з Університету Фліндерса в Австралії. Koharalepis jarviki існувала в девонський період, який часто називають “епохою риб”. Саме в цей час хребетні почали поступово виходити з океанів і освоювати суходіл.

Скам’янілі рештки цього виду були виявлені кілька десятиліть тому в горах Лашлі в Антарктиді. У період існування цієї риби сучасна Антарктида була частиною суперконтиненту Гондвана і мала зовсім інший клімат.

Науковцям відомий лише один екземпляр Koharalepis jarviki, який зберігся в надзвичайно доброму стані. Особливу цінність становить майже неушкоджений череп, що дозволив дослідникам детально проаналізувати внутрішню будову мозку та нервової системи. Для дослідження вчені застосували нейтронне сканування, яке допомогло отримати високоточні зображення анатомії риби.

“Ми вирішили зосередитися на Koharalepis, оскільки це єдина скам’янілість у всій родині, яка зберігає внутрішні кістки черепа, що надає нам цінну інформацію про його мозок та нейроанатомію”, — зазначила провідна авторка дослідження Корін Менсфорт з палеонтологічної лабораторії Університету Фліндерса.

За словами Менсфорт, науковці виявили ознаки, що свідчать про перехідні форми між рибами та ранніми наземними хребетними. Зокрема, йдеться про отвори у верхній частині черепа для додаткового захоплення повітря та структури мозку, пов’язані зі сприйняттям світла й циркадних ритмів.

За оцінками дослідників, риба досягала приблизно одного метра в довжину та була хижаком-засідником. Через відносно невеликі очі вона, ймовірно, більше покладалася на інші органи чуття під час полювання.

Вчені також нагадують, що сучасні легеневі риби вважаються найближчими живими родичами давніх перехідних видів. Їхня здатність дихати атмосферним повітрям допомагає дослідникам краще зрозуміти механізми виходу хребетних на сушу. Деякі сучасні дослідження також припускають, що перехід від водного до наземного способу життя міг відбуватися неодноразово й у різних групах тварин.

Раніше палеонтологи дослідили знайдені в Південній Кореї сліди віком 106 мільйонів років, які свідчать про використання великими птерозаврами стратегії “наземного полювання” на карачках. Відбитки зафіксували динамічне переслідування дрібної істоти рептилією, швидкість якої на землі досягала вражаючих для літаючих видів 2,9 кілометра на годину.