Вважається, що такі алмази можна знайти в метеоритах, що виникли з карликових планет.
Китайські науковці оголосили про успішне створення чистих зразків гексагонального алмазу. Це надзвичайно міцна форма алмазу, існування якої викликає сумніви у деяких дослідників. Вважається, що вона може бути присутня в метеоритах, що утворилися з карликових планет, які зазнали руйнування, повідомляє Live Science.
Природний алмаз, відомий також як кубічний алмаз, тривалий час вважався найміцнішим матеріалом на планеті. Шкала твердості Мооса, що оцінює стійкість мінералів до подряпин, використовує алмаз як верхню межу. Його називають кубічним алмазом через впорядковане розташування атомів вуглецю в кубічній структурі. У гексагональному алмазі атоми вуглецю організовані у формі шестикутників, що нагадують структуру бджолиних сот.
У 1962 році вчені з Піттсбурзького вугільного дослідницького центру висунули гіпотезу про те, що шари атомів вуглецю, які формують алмаз, можуть бути організовані в гексагональну, а не кубічну решітку, внаслідок специфіки зв’язків вуглецю з іншими атомами. У 1967 році дослідники виявили в лабораторії гексагональний алмаз — або лонсдейліт — і припустили, що він може бути міцнішим за кубічний алмаз.
Схожі алмази шукали в специфічному типі метеоритів, відомих як уреїліти, які формуються з мантії розбитих карликових планет. Про перші знахідки гексагональних алмазів у природі повідомлялося в статті 1967 року: три метеорити Каньйон-Діабло (фрагменти астероїда, що утворив великий кратер в Арізоні) містили приблизно 30% гексагональної та 70% кубічної алмазної фази, а також метеорити Гоалпара (знайдені в Ассамі, Індія) містили невелику кількість гексагонального алмазу.
Проте не всі науковці погоджувалися з існуванням лонсдейліту з Каньйону Діабло. Деякі дослідники вважають, що свідчення його існування можна пояснити дефектами кубічного алмазу, хаотично розташованими в кристалічній решітці, і не були впевнені у виявленні лонсдейліту в попередніх дослідженнях. Але подальші дослідження виявили лонсдейліт у метеоритах і лабораторних зразках, включаючи дослідження 2025 року, в якому було отримано невеликі кількості цього мінералу в лабораторних умовах.
Складність ідентифікації лонсдейліту полягає у відсутності чистих зразків. У багатьох випадках вони змішані з кубічним алмазом, графітом та іншими мінералами, що ускладнює вивчення унікальних властивостей цього алмазу.
У новому дослідженні вчені змогли створити кілька зразків чистого гексагонального алмазу діаметром близько 1,5 міліметрів. Цього достатньо для вимірювання матеріальних властивостей зразків. Дослідники виявили, що гексагональний алмаз є одночасно жорсткішим і твердішим, ніж кубічний алмаз, а також значно краще протистоїть окисленню. Це свідчить про те, що гексагональний алмаз може витримувати набагато вищі температури, не піддаючись забрудненню киснем, що є важливим аспектом, наприклад, під час буріння.
Дослідження також підтвердило, що гексагональний алмаз є реальним матеріалом. Згідно з дослідженням, “структурний і спектроскопічний аналізи, підкріплені великими молекулярно-динамічними моделями, однозначно підтверджують ідентичність HD (гексагонального алмазу)”.
Раніше науковці вперше створили абсолютно нову форму льоду, яка залишається твердою за кімнатної температури. Цю нову фазу, що отримала назву лід XXI, дослідники отримали шляхом надстиснення води між двома алмазами.