У Херсонській області виявлено скіфське поховання, яке містить токсичний пігмент, що зацікавив науковців.

Вік поховання оцінюють у 1900 років.

Археологи України виявили червоні грудки кіноварі — мінеральної форми високотоксичної хімічної сполуки сульфіду ртуті — у подвійному похованні двох скіфських жінок, що датується 1900 роками. Як зазначає Live Science, кіновар також знаходили в інших доісторичних похованнях Європи. Ймовірно, її застосовували для посипання тіл нещодавно померлих, щоб надати їм червонуватого “сплеску” життя.

Проте в подвійному похованні в Україні кіновар, ймовірно, виконувала й практичну функцію, оскільки сповільнювала розкладання старіших тіл. Доісторичні поховання, зокрема скіфські, часто відкривалися для перепоховання більшої кількості померлих.

“Ми знаємо, що одна крипта могла функціонувати до 50 років поспіль. Завдяки розкопкам ми точно знаємо, що пізньоскіфські крипти відкривалися, і в них відбувалися вторинні та третинні поховання”, – зазначила перша авторка дослідження Олена Дзнеладзе, археологиня з Національної академії наук України.

Скіфи були різноманітною, але культурно пов’язаною групою кочівників, які населяли Євразійський степ, що простягається від України до Китаю, приблизно з 800 р. до н.е. до 300 р. н.е. Подвійне поховання з кіновар’ю датується I — початком II століття н.е., ближче до завершення культури.

Одиночне поховання двох жінок було знайдено в селі Червоний Маяк Херсонської області. Старша жінка померла у віці 35-45 років, а пізніше в її могилі поховали молодшу жінку, віком 18-20 років. Разом із жінками було поховано різноманітне похоронне приладдя, зокрема намисто, кераміку та металеві предмети.

Ці поховання були виявлені ще в 1970-х роках, а червоні грудки виявляли в деяких похованнях з 2011 року. Але лише в дослідженні Дзнеладзе та її колег грудки були ідентифіковані як кіновар. Це перший випадок наукового виявлення кіноварі в пізньоскіфському похованні.

Кіновар є дуже токсичною для людини. Проте вчені вважають, що скіфи, які використовували її в I столітті, ймовірно, не знали про її небезпечні властивості.

У деяких доісторичних суспільствах кіновар застосовували так само, як і глиноподібний пігмент охра (оксид заліза), для розпису тіла, наскельного живопису та ритуалів. Але якщо охра є нетоксичною, то кіновар може викликати отруєння ртуттю, особливо під час нагрівання і вдихання її отруйних газів. Ртуть накопичується в організмі і може призводити до тремору, проблем із диханням і навіть смерті, а в кістках доісторичних людей, які часто піддавалися впливу кіноварі, виявлено надзвичайно високі рівні ртуті.

У похованні з Червоного Маяка кіновар, ймовірно, могла використовуватися й для інших цілей. Наприклад, для косметичних процедур або для уповільнення розкладання тіла завдяки своїй стійкості до бактерій.

Сліди мінералу були виявлені лише в трьох зі 177 могил у Червоному Маяку. Але вчені вважають, що її могли просто не помітити.

“Часто в археологічних польових звітах і публікаціях ми читаємо короткий опис того, що в похованні був знайдений “червоний пігмент”, “шматочок охри” або “рум’янець”, [але] без уточнення та аналізу. Це можуть бути інші речовини”, — зазначила Дзнеладзе.

Усі три поховання з Червоного Маяка, в яких знайшли кіновар, належали жінкам. Ймовірно, мінерал використовували в косметичних цілях. Дзнеладзе підкреслила, що похоронні приналежності в чоловічих і жіночих скіфських похованнях відрізняються, тому “ми можемо віднести її до комплексу жіночих похоронних предметів”.

“Використання кіноварі в косметичних цілях також не слід виключати… Охра та інші мінеральні барвники були виявлені в жіночих похованнях [пізнього скіфа] в піксидах [посудинах], скриньках і мушлях, які використовували для зберігання і розведення косметики”, — додала вона.

Нагадаємо, кілька років тому археологи виявили в селі Угорськ Шумської громади Тернопільської області поховання, вік якого оцінюють приблизно у 2,5 тисячі років. Розкопки були ініційовані після звернення місцевих жителів.