Зірка в сузір’ї Кассіопеї випромінює рентгенівські промені. Дослідники пояснили, що відбувається в цьому процесі.

Виявилося, що випромінювання походить не від зірки.

Протягом півстоліття науковці спостерігали, як гігантська зірка вивільняє потужне та непередбачуване рентгенівське випромінювання. У новому дослідженні їм, ймовірно, вдалося з’ясувати причини цього явища, повідомляє Science Alert.

Спостереження вказали на те, що випромінювання не походить від зірки гамма-Кассіопея (γ Cas), а від маленького, невидимого білого карлика, який поглинає матерію від свого більшого супутника, нагріваючи її до екстремальних температур під час падіння.

“Протягом багатьох років численні дослідницькі групи докладали значних зусиль, щоб розгадати загадку γ Cas. І тепер, завдяки високоточним спостереженням XRISM, ми нарешті це зробили”, – зазначив астрофізик Яель Назе з Льєжського університету в Бельгії.

Система γ Cas насправді складається з кількох зірок, які перебувають у складному орбітальному русі. Вони розташовані на відстані 550 світлових років від Землі в середній частині сузір’я Кассіопеї (схожого на велику букву W на небі). Найбільше і найяскравіше світило в цій системі — це біло-блакитна зірка типу Be, маса якої приблизно в 15 разів перевищує масу Сонця — перша зірка типу Be, виявлена ще 1866 року.

У останні десятиліття вона почала демонструвати дивну поведінку. У 1970-х роках астрономи зафіксували незвичайне високоенергетичне рентгенівське випромінювання від γ Cas. Це випромінювання виявилося в 40 разів яскравішим, ніж очікувалося для зірки цього класу, а подальший аналіз показав, що воно походить від плазми, перегрітої до температури до 150 мільйонів кельвінів.

Вчені висунули дві суперечливі теорії, які можуть пояснити цей нагрів. Знайти маленького супутника у такої зірки вкрай складно, а γ Cas є особливою проблемою. Вона надто велика, надто гаряча і надто яскрава — не лише видима неозброєним оком, але й досить помітна, щоб стати ключовою зіркою у великому сузір’ї. Білі карлики ж дуже малі і не помітні без спеціальних приладів.

У новому дослідженні науковці використали рентгенівську обсерваторію XRISM. Вона спостерігала за γ Cas у грудні 2024 року, а також у лютому і червні 2025 року. Дані показали, що рентгенівське випромінювання слідувало орбітальному патерну з періодом близько 203 днів.

“Спектри продемонстрували, що інтенсивність випромінювання високотемпературної плазми змінюється між трьома спостереженнями, слідуючи орбітальному руху білого карлика, а не зірки типу Be. Цей зсув було виміряно з високою статистичною достовірністю. Насправді, це перший прямий доказ того, що надгаряча плазма, відповідальна за рентгенівське випромінювання, пов’язана з компактним супутником, а не з самою зіркою типу Be”, — зазначив Назе.

Раніше науковці повідомили, що супутники планет, які вільно переміщуються у космічному просторі без материнської зірки, можуть бути достатньо теплими, щоб підтримувати життя.