Ілля Ведмеденко Кореспондент УНІАН
Російські війська знову втратили свої ударні гелікоптери Ка-52. Вчора стало відомо, що під час бойових дій на Донеччині бійці батальйону “Хижаки висот” 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем СБС знищили один “Алігатор” за допомогою FPV-дрона.
Після вимушеної посадки екіпаж намагався втекти і навіть пробіг до найближчого укриття, але його виявили та знищили оператори 414-ї бригади “Птахи Мадяра”. Бажаючі можуть переглянути відповідне відео в інтернеті.
Місце інциденту було встановлено практично одразу – це околиці селища Надеждинка на Покровському напрямку, яке розташоване більш ніж за 5 км від передової лінії зіткнення.
Незважаючи на те, що Ка-52 обладнаний катапультною системою, пілоти не скористалися нею, оскільки вертоліт був уражений на невеликій висоті. Справа в тому, що катапульту потрібно ще активувати. Крім того, після активації системи спочатку відстрілюються лопаті гвинта, що також потребує часу.
Цей інцидент став першим відомим випадком збиття ударного вертольота за допомогою FPV-дрона: раніше знищували багатоцільові гелікоптери.
Таким чином, цей випадок можна вважати історичним.
Сьогодні “гелікоптеропад” триває.
У суботу, 21 березня, російські пабліки повідомили про ще одну втрату Ка-52. Практично жодних деталей не було надано. За словами росіян, один із членів екіпажу загинув.
Знищення Ка-52 стало символічним у контексті російсько-української війни – за роки конфлікту “Алігатор” став абсолютним “лідером” серед усіх російських ударних гелікоптерів. Кількість втрачених машин цього типу давно перевищила півсотні одиниць.
Нагадаємо, Москва розпочала війну з двома основними типами ударних гелікоптерів – Ка-52 та Мі-28Н. Слово “нових” є певною мірою умовним, адже обидві машини мають своє коріння ще в СРСР (Ка-52, наприклад, є модернізацією радянського Ка-50).
Згідно з даними з відкритих джерел, до 2022 року було виготовлено близько 100-120 вертольотів сімейства Мі-28, тоді як кількість Ка-52 перевищила 120. Іншими словами, якщо говорити про вироблені вертольоти, то цифри дуже схожі. А ось щодо втрат у війні, то ситуація зовсім інша.
Якщо загальна кількість втрачених (знищених + пошкоджених) Мі-28 оцінюється експертами приблизно у 20, то у випадку з Ка-52 втрати вже перевищують 65 гелікоптерів.
Навіть якщо ми виділимо з цієї кількості пошкоджені машини, які згодом могли повернути в стрій, кількість безповоротно втрачених вертольотів все одно перевищуватиме 50 одиниць.
Це не війна у В’єтнамі, де американці втратили понад 3000 вертольотів UH-1, але кількість все ж вражає. Тим більше, що вона є непропорційно великою в порівнянні з втратами інших ударних вертольотів РФ.
Чи справді Ка-52 настільки “безнадійний”? Не варто поспішати з висновками – насправді причини великих втрат серед “Алігаторів” не стільки в недоліках, скільки в перевагах гелікоптера. Це свого роду парадокс війни (або, скоріше, один з них).
Першою і головною причиною великих втрат Ка-52 є те, що гелікоптер частіше за інших використовують у бойових діях, ніж Мі-28Н або, скажімо, Мі-35М. За роки війни він став справжньою робочою конячкою Повітряно-космічних сил РФ – подібно до того, як серед літаків нею став Су-34/М.
Переваги Ка-52 очевидні: принаймні, на фоні інших ударних вертольотів РФ. Розглянемо головного конкурента.
Росіяни люблять красиві епітети. Якщо Ка-50 вони назвали “Чорною акулою”, то Мі-28Н отримав прізвисько “Нічний мисливець”. Назву обрали через здатність гелікоптера вражати цілі вночі (перша версія Мі-28А не мала спеціалізованого обладнання для бойових дій у нічних умовах).
Втім, ніяким мисливцем він насправді не став. Ймовірно, найкраще описав вертоліт колишній головнокомандувач Повітряно-космічних сил РФ Віктор Бондарьов.
“Електроніка провальна: нічого льотчик не бачить, нічого льотчик не чує. Ці окуляри, які вдягають, вони називають “смерть пілотам”. Небо безхмарне – все нормально, а якщо якась димочка – три дні з червоними очима ходять”, – сказав він у 2017 році.
Це майже унікальний випадок, коли росіяни так відверто говорять про свої гелікоптери, якими вони завжди так пишалися. Іншими словами, заява, ймовірно, з’явилася не на порожньому місці – ситуація з Мі-28, очевидно, стала критичною.
Електроніка Ка-52 також викликала багато нарікань.
Через відверто жахливу якість зображення його прицільно-пілотажно-навігаційний комплекс не критикував лише лінивий. З іншого боку, він принаймні дозволяє розпізнавати наземні цілі та наводити на них озброєння.
Останнє, до речі, стало однією з найбільших переваг Ка-52 над іншими російськими ударними гелікоптерами.
Йдеться про протитанкові ракетні комплекси, які виступають (або принаймні повинні виступати) головним засобом ураження. Якщо “Нічний мисливець” озброєний “Атакою” (до 16 одиниць), то Ка-52 може нести до 12 ракет “Вихрь”.
Одним із головних недоліків “Атаки” є занадто мала дальність, яка становить лише 6 км.
Це критично мало в умовах сучасної війни, коли кожна зі сторін має величезну кількість переносних зенітно-ракетних комплексів.
Справа в тому, що дальність останніх дуже близька до максимальної дальності ПТУР “Атака-В”. Нагадаємо, ще на початку війни один із Мі-28 був збитий британським ПЗРК Starstreak, дальність якого досягає 7 км.
У випадку з “Вихрем” ситуація значно краща, адже його максимальна дальність досягає близько 10 км. Це дозволяє Ка-52 діяти поза зоною ураження ПЗРК. Звісно, для цього потрібно ще й везіння, оскільки на практиці бувають різні ситуації (засади, використання FPV тощо).
Останнім часом росіяни намагаються використовувати нову авіаційну ракету Х-39, дальність якої становить 14,5–20 км. Водночас використовувати її можуть лише модернізовані Ка-52М та Ми-28НМ. Точна кількість цих машин невідома, але, за даними західних спостерігачів, йдеться максимум про кілька десятків бортів.
“Камов” частіше використовують не лише через його ракети. Ка-52 перевершує Мі-28Н у плані захищеності.
Співвісна схема гвинтів та відсутність кермового гвинта робить його менш уразливим до вогню з землі та більш маневреним. Також Ка-52 оснащений сучасною системою захисту від зенітних ракет “Витебск”.
Вона призначена для виявлення лазерного опромінення гелікоптера з ідентифікацією лазерних засобів наведення, а також для протидії націленим на гелікоптер керованим ракетам з інфрачервоними головками самонаведення та попередження про їх пуск.
Як і все російське, система працює не ідеально, але вона багато разів рятувала життя льотчикам РФ.
Отже, чому ж Ка-52, який мав стати символом “величі російської зброї”, перетворився на символ краху геополітичних амбіцій Кремля? Насправді, як вже зазначалося, причина не в недоліках гелікоптера.
Великі втрати зумовлені безглуздою тактикою РФ.
В перші дні війни машину активно використовували, зокрема, для підтримки десанту. Ка-52 літали буквально над позиціями українців, вели вогонь з 30-мм гармати 2А42 та застосовували некеровані ракети. Це неминуче призводило до великих втрат серед гелікоптерів та їхніх екіпажів.
Згодом була “Чорнобаївка”, коли росіяни раз за разом притягували свої Ка-52 на фронтові аеродроми, а українці знищували їх на землі з усього, що є (йдеться, в першу чергу, про далекобійну зброю).
Потім був контрнаступ на Запоріжжі, де Ка-52 діяли в цілому ефективно, але також зазнавали втрат від вогню з землі. Нарешті, “поголів’я” ударних вертольотів прорідили пригожинці під час свого бунту у 2023 році.
Ну і, наостанок, з’явилися зенітні FPV, які, за словами росіян, вже стали навіть більшою загрозою для гелікоптерів, ніж переносні зенітно-ракетні комплекси.
Велика кількість FPV заважає росіянам виконувати улюблений “цирковий трюк”, а саме – стрільбу з кабрування. Це коли пілот вертольоту задирає ніс машини вгору перед пуском некерованих ракет, щоб надати їм навісної траєкторії.
В теорії це дозволяє уражати цілі на більшій відстані, залишаючись на низькій висоті та уникаючи прямого вогню ППО. На практиці ж ефективність такої тактики є майже нульовою через низьку точність і величезний розкид некерованої зброї.
Раніше така показуха була менш небезпечною, але через велику кількість дронів перетворилася у квиток в один кінець.
Як це не дивно, але найбільшу загрозу FPV становлять саме ударним гелікоптерам. Справа в тому, що екіпажі багатоцільових Мі-8 застосовують саморобні прилади радіоелектронної боротьби: принаймні так кажуть самі росіяни. Вони дещо знижують ризик влучання дрона.
Водночас у випадку з “ударниками” проблема полягає у відсутності електромагнітної сумісності з власними радіоелектронними системами гелікоптера. Іншими словами, такий РЕБ може становити загрозу самому Ка-52.
Таким чином, випливає ще одна проблема російського ОПК – нездатність швидко реагувати на умови поля бою, що змінюються.
Якщо у випадку з танками чи бронетранспортерами це вирішують саморобні сітки та “мангали”, то підвищити живучість ударних гелікоптерів “дідівськими” методами вкрай складно, якщо не сказати неможливо. А отже, у майбутньому нас чекають нові знищені Ка-52.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням