Досвід України в протидії безпілотникам виявився більш складним, ніж це передбачалося на Заході, – зазначив експерт.

Масове використання недорогих безпілотників саме по собі не змінює хід війни.

Широке використання економічних безпілотників часто представляється як “революція” у військовій сфері. Проте український досвід, на який дедалі більше звертають увагу на Заході, свідчить про інше. Директор Інституту Кеннана Майкл Кіммідж у своїй колонці для The New York Times пояснює, чому одних лише дронів недостатньо, щоб змінити хід будь-якої сучасної війни.

Основна думка автора полягає в тому, що справа не лише в “диво-зброї” і не тільки в ресурсах. Україна демонструє успіх завдяки створеній системі, яку важко швидко відтворити.

Автор заперечує популярну на Заході думку, що масове використання недорогих безпілотників саме по собі здатне змінити хід війни. На його думку, це поверхневий висновок. Дрони були і залишаються серйозною загрозою – особливо під час масованих атак. Однак їхня ефективність безпосередньо залежить від способу їх використання, наявності координації, вибору цілей та синхронізації атак. Аналогічно, захист не зводиться лише до вартості безпілотних систем або їхньої кількості.

“Україна стала каталізатором війни, характерної саме для XXI століття, в якій малі держави можуть стримувати потужних супротивників, використовуючи сучасні технології, деякі з яких є дешевими і легко виробляються у великих обсягах, а блоки та альянси, які раніше могли діяти узгоджено для стримування агресорів, виявляються в кращому випадку лише частково ефективними”, – зазначає експерт.

Автор описує український підхід як багатошаровий і гнучкий. Йдеться не про один вид захисту, а про комбінацію різних інструментів, що доповнюють один одного. Це засоби радіоелектронної боротьби, які перешкоджають управлінню дронами, реакція мобільних груп, що оперативно “закривають” вразливі ділянки, перехоплення цілей системами ППО. Тому ключовим моментом є не просто набір засобів, а їхня синхронна робота, саме цей симбіоз забезпечує результат.

Окремо автор виділяє фактор, який неможливо купити або швидко відтворити – практичний досвід українців, оскільки країна вже тривалий час живе в умовах постійних атак безпілотників. За цей період неодноразово переглядалася тактика, рішення перевірялися в реальних умовах, а не на навчаннях, була сформована культура швидкої адаптації.

Ще один важливий аспект – управління. Автор підкреслює, що ефективність досягається не лише завдяки технологіям, а й завдяки організації взаємодії. Йдеться про постійний обмін даними, розподіл завдань між підрозділами, функціонування як єдиної системи, а не набору окремих елементів. Без цього навіть сучасні засоби втрачають значну частину своєї ефективності:

“За будь-якими мірками, було б фундаментальною помилкою розглядати справу України як другорядну щодо інтересів США. У Європі Україна бореться з хаосом, і стабільність Європи має важливе значення для економіки США, для статусу НАТО у зовнішній політиці США, для життєздатності альянсів США загалом і для цінності Європи як джерела інвестицій та ринку для американських товарів і послуг”.

У завершенні автор робить більш широкий висновок про те, що сучасні конфлікти все менше залежать від окремих видів озброєння і все більше від здатності швидко вчитися, змінювати тактику та інтегрувати різні елементи в єдину систему. Україна в цьому контексті розглядається ним як практичний приклад того, як адаптація та симбіоз можуть виявитися важливішими за технологічну перевагу.

Український досвід для Заходу

Раніше президент Володимир Зеленський здійснив незапланований візит до країн Перської затоки. Під час поїздки він повідомив про наміри запропонувати досвід України у боротьбі з дронами в обмін на підтримку в оборонній сфері. Інші деталі поїздки не були розкриті. Проте, за словами президента, більшість країн Саудівської Аравії неодноразово висловлювали бажання отримати українських бійців для оптимізації боротьби з безпілотниками.

На думку Bloomberg, Україна утримує свої позиції проти Росії не лише завдяки поширенню дронів і розвитку штучного інтелекту – найважливішою перевагою, яка впливає на хід війни і яку потрібно враховувати Сполученим Штатам, є розвиток стартапів.

Видання зазначає, що початковий наступ США в Ірані спирався на класичні інструменти, такі як авіаносні групи, винищувачі F-35 і ракети Patriot вартістю в сотні мільйонів доларів. Однак не було враховано, що іранська тактика ведення війни вдосконалена дешевшими засобами атак, що надає іранцям істотну фінансову перевагу.