Масшутінг у Києві та втеча з місця подій двох поліцейських, які навіть не намагалися зупинити стрільця, поставили питання на порядок денний: якщо правоохоронці не забезпечать захист, то як можна захистити себе самостійно?
Семеро загиблих і тринадцять поранених – таку “жатву” зібрав 58-річний чоловік, влаштувавши полювання на перехожих у спокійному районі Києва в суботу по обіді. Зі зброєю, яку важко було не помітити, він вільно “гуляв” вулицями близько години, вбив чотирьох, і лише потім забарикадувався у приміщенні супермаркету разом із заручниками. Там він застрелив ще одну людину, тож нападника ліквідували під час штурму. Згодом в лікарні померли ще двоє поранених стрільцем…
Місцеві мешканці, свідки масового вбивства, пізніше дивувалися: поліцейський відділок розташований на вулиці Голосіївській, фактично, на сусідній з основним місцем злочину; від нього до супермаркету – всього десять хвилин пішки; на Деміївській вулиці, де стрілець влаштував “полювання”, часто стоїть патрульний автомобіль, а то й кілька… Проте, незважаючи на це, від моменту початку стрілянини на вулиці та у дворах, і до того, як злочинець увійшов до супермаркету, минуло більше години. Увесь цей час у периметрі “полювання” гуляли перехожі, гралися й ходили діти, його не оточували правоохоронці, і взагалі, здавалося, що вони просто зникли.
Наша поліція нас “береже”
Більше ясності у тому, як у той жахливий день “спрацювала” поліція, з’явилося після оприлюднення кількох відео, в тому числі з поліцейських бодікамер.
“Ганебна, негідна поведінка. Це – сором для всієї системи. Вони відсторонені, триває розслідування щодо цього. Також будуть прийняті додаткові кадрові рішення щодо керівників”, – прокоментував ситуацію міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Проти поліцейських, які втекли і залишили цивільних без захисту під час стрілянини, прокуратура відкрила кримінальне провадження за статтею 367 Кримінального кодексу України (ч.3) – службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки. Покарання за цією статтею – від 5 до 8 років позбавлення волі.
“Дії правоохоронців у момент критичної загрози життю громадян, зокрема епізод із залишенням у небезпеці малолітньої дитини та несвоєчасним припиненням дій нападника, отримають належну правову оцінку”, – наголосив генеральний прокурор Руслан Кравченко.
У суспільства вся ця історія викликала очікуваний резонанс. Комусь може здатися, що обговорення, яке триває вже кілька днів, зводиться до єдиної тези – дайте українцям легально мати короткоствольну зброю. Але насправді тема значно ширша.
“За” та “проти” короткоствола
Тезу про надання права цивільним громадянам на вогнепальну зброю, включно з короткостволом, запустив особисто міністр МВС. Клименко пообіцяв найближчим часом провести експертні обговорення за участі народних депутатів, громадськості, журналістів та ветеранської спільноти, аби підготувати фінальну версію законопроєкту про цивільну зброю.
Її майже одразу підхопили депутати. Хтось – підтримав. Хтось – виступив категорично проти.
Головний аргумент противників ідеї: подивіться на проблеми, пов’язані із доступністю зброї в найбільш озброєної нації – випадки масової стрілянини в США.
“Це варто знати і розуміти, щоби мати шанс вчитися на помилках інших, – вважає народний депутат від фракції “Голос”, перший заступник голови парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук. – Загальний тренд кількості трагічних випадків у школах – наростаючий за останні 20 років… При цьому найбільш поширеною зброєю масової публічної стрілянини в Штатах залишається короткоствол, на нього припадає 74% від всіх випадків…”.
Своєю чергою, прихильники ідеї звертають увагу на ближчих сусідів та друзів України. Мовляв, в Естонії чи Молдові короткоствольна зброя для цивільних – не щось екстраординарне, та ще й дозволене приховане її носіння. І це аж ніяк не стало причиною збільшення випадків стрілянини на вулицях.
“…Мав розмову з міністром. Закон про цивільну вогнепальну зброю нарешті буде реанімований з правом громадян на короткоствольну вогнепальну зброю. Незабаром будемо обговорювати фінальний драфт”, – зазначив народний депутат від фракції “Слуга народу” Ігор Фріс.
Ще один момент – робота дозвільної системи. Адже, як регулярно наголошують в “Українській асоціації власників зброї”, обіг зброї регламентується наказами МВС та забаганками співробітників дозвільної системи на місцях. А адекватного закону досі немає. Тож чи варто дивуватись, що голосіївський стрілок, попри те, що в нього були проблеми із психікою та проти нього відкривали кримінальне провадження, зміг спокійно отримати й продовжувати свій дозвіл на зброю? Риторичне питання…
Зброя – ніщо, самозахист – усе
Та і це ще не все. Важливо усвідомити, що потрібно не лише реалізувати право громадян на володіння короткоствольною зброєю, а й можливість мати її при собі у момент загрози.
“Ключове питання по зброї самозахисту – з правом носіння, чи ні. Я за право носіння виключно після двох років після оформлення права на короткоствольну зброю”, – зазначає Ігор Фріс.
Втім, активісти ГО “Мережа вільних людей” та “Української асоціації власників зброї” не погоджуються на якісь відтермінування.
“Навіщо людям, яким держава сама дала в руки зброю – військовим та ветеранам війни – чекати два роки? Логічно було б дозволити носіння даній категорії громадян, адже вони вже мають досвід і практику. А ще є громадяни, які мають нарізну гвинтівку чи карабін… Впевнений, що ця категорія також готова до короткоствола, – вважає представник від Прикарпаття у Раді ветеранів при Міністерстві у справах ветеранів України Володимир Глизнер. – А от чи готова система? Сумніваюсь”.
Та головна проблема “домовленостей” з державою полягає у тому, як після усього цього не отримати кримінальну справу за те, що, захистивши себе, перевищив заходи необхідної самооборони.
З одного боку, в цій царині в Україні чудове законодавство. Тут і стаття 3 Основного закону про недоторканість життя людини, і частина статті 27 Конституції про право кожного захищати своє (та інших) життя й здоров’я від протиправних дій, і 36 та 37 статті Кримінального кодексу, які гарантують можливість захищати життя, в тому числі за допомогою зброї… Але.
Так само в Кримінальному кодексі є гарантія опинитись у в’язниці у разі перевищення заходів необхідної оборони (статті 118 та 124 КК). При цьому у статтях 39 та 40 навіть розписані ситуації, коли дії людини навряд можна назвати перевищенням заходів самооборони. Та юристи звертають увагу, що трактувати це суд буде через призму того, що “самозахист має бути обмеженим і пропорційним загрозі”.
Отже, навіть рятуючи своє життя, людина має діяти “в межах закону”. Як наслідок, адекватно себе захищаючи, можна і не уникнути кримінального провадження проти себе.
Такий порядок речей мав би змінити законопроєкт №5709, який з лютого 2022 року чекає на друге читання у Верховній Раді. Та й він – не панацея.
“Комітет майже знищив законопроєкт №5709 про зміни у відповідальності за використання зброї. І його треба відновлювати в редакції, яка забезпечить право на зброю”, – вважає народний депутат Ігор Фріс.
Та обіцянки відкрити українцям можливість легального володіння зброєю, зокрема короткостволом, а також застосовувати цю зброю для самооборони, звучать у Верховній Раді вже тридцять років. Зараз – вчергове. Та чи теперішній склад парламенту змінить цю традицію? Є великі сумніви. Навіть петицію ГО “Мережа вільних людей” про невідкладне ініціювання законопроєктів про право володіння короткоствольною вогнепальною зброєю та збройний самозахист Офіс президента відхилив.