“Ми збільшуємо можливості для проведення контрнаступальних дій”, – зазначив Віктор Кордон, керівник Відділу радіоелектронної боротьби 7 Корпусу десантно-штурмових військ.

Віктор Кордон, який відповідає за інновації, РЕБ та “технодесант” у 7 корпусі, поділився з УНІАН інформацією про активний захист техніки від FPV, екзоскелети, НРК з дробовиками на донаведенні, дистанційний злам ворожих дронів, що створюють умови для контрнаступу ЗСУ.

Багато хто вважає, що фронт став статичним і виходу немає. РФ повільно, але впевнено просувається. Втрати у них рекордні, але хто на “болотах” рахує найманців та зеків? “Карт” у України, здається, немає. З усіх боків сиплеться “зрада” та зневіра.

Проте це оманливі оцінки. Україна нарощує свій інноваційний потенціал, тоді як РФ втрачає свої технологічні переваги – росіяни програли нам море, а тепер на черзі земля та повітря (росППО підтвердить). Порівняйте, на що були здатні ЗСУ у 2022-му (або навіть у 2014-му) та у 2026 році. Як перші танки у Першу світову війну перевернули “Велику війну”, зупинивши німців на околицях Парижа, так і наші інновації можуть змінити хід нашої війни.

Про це в інтерв’ю УНІАН розповів майор Віктор Кордон, начальник Відділу радіоелектронної боротьби 7-го Корпусу швидкого реагування ДШВ, який виконує завдання у Покровську. Ми обговорили “технодесант”, екзоскелети у війську та перспективи роботів у ЗСУ, чому “шахеди” довго кружляють над одним місцем, не атакуючи, а також про технології, які зараз тестуються і можуть забезпечити Україні потужний контрнаступ.

Концепція “технодесанту” передбачає інтеграцію сучасних технологій у 7 Корпусі швидкого реагування ДШВ. Наприклад, вже активно обговорюється використання екзоскелетів. Це новий цікавий напрямок нашого розвитку, який суттєво зменшує навантаження на військовослужбовців.

Паралельно ми на рівні корпусу впроваджуємо БПЛА середнього класу, нові FPV-дрони, сучасні системи радіоелектронної боротьби. Все це і є “технодесант”. Ця концепція демонструє, що раніше десант був просто покращеною піхотою, завданням якої було проникнути в тил супротивника. Але тепер мова йде про розвиток технологій. Ситуація на полі бою змінилася, адже нові технології допомагають зберегти життя особового складу.

Ми лише починаємо впроваджувати ці рішення, тому поки рано говорити про остаточні результати. Ми робимо перші кроки з екзоскелетами. Можу лише зазначити, що особовий склад задоволений тестуваннями, адже екзоскелет знижує навантаження на спину та ноги, роблячи військовослужбовця сильнішим.

Поки що ми працюємо лише з закордонними виробниками. Точніше, з одним виробником. Насправді ця технологія не є новою, адже її вже використовували “Нова пошта”, “Епіцентр” та інші. Вона нова лише для військового застосування.

Поки що ні [сміється]. Це не щось “космічне”, і на практиці виглядає досить просто. Але цей напрямок буде розвиватися, і, можливо, в майбутньому ми досягнемо рівня “Сталкеру”. На даний момент технологія не використовується у бойових діях, але вже є плани щодо цього.

Традиційне поле бою, яке існувало під час попередніх війн – і навіть те, яке було ще рік тому – вже не актуальне. Це сталося через стрімкий розвиток дронів. Технології формують нове поле бою. Через “кілзону” у 25 кілометрів особовий склад просто не може дістатися позицій, тому більшість завдань на полі бою виконуються дронами, як наземними, так і повітряними. Стрілецький контакт між військовими став рідкістю. Ситуацію у війні визначає той, хто першим впровадить нові технології.

Перш за все, це стосується логістики. Але вже впроваджуються і бойові модулі на НРК. Ми також використовуємо НРК у бою. Не можу сказати, що масово, але досить часто. Вже є в мережі відео, де наші бригади знищували піхоту противника з НРК.

Зараз активно змінюються бойові модулі. Вже є модулі з кулеметами, а зараз розробляються ППО-НРК для збиття дронів. Також ми впроваджуємо НРК з засобами РЕБ на борту. Ми їх використовуємо як на нашій ділянці біля Покровська, так і на інших ділянках. РЕБ-НРК мають успішний досвід застосування.

Зараз використовуються різні НРК, залежно від завдання. Якщо НРК з бойовим модулем, то він потребує кращого захисту, адже його одразу виявлять, коли він вступить у бій з противником. А якщо мова йде про “доставщики”, то тут важливо робити акцент на маскуванні, швидкості та компактності. Найкраща “броня” – це коли тебе не бачать.

Щодо “танку на дистанційному управлінні” – вже є варіанти НРК у форматі важкоброньованої бойової машини. Але вона настільки ж “ефективна” на полі бою, як і будь-яка бойова машина зараз. Налагодити дистанційне керування – це не проблема. Проте старі концепції механізованих штурмів зараз взагалі не працюють. Для техніки головна проблема – це просто доїхати до точки, де відбувається бій. “Кілзона” значно розширилася.

Це, власне, те, до чого ми зараз і прагнемо. Щоб просто довести бойову машину до поля бою, потрібно здійснити цілий комплекс заходів. Це і обварка її захистом, і РЕБ, і автоматичні турелі в якості ППО. Якщо з обваркою та РЕБом все зрозуміло, то автоматичні турелі – це нова технологія, яка поки що тільки впроваджується. Це новий крок, який, я вважаю, ми зробимо протягом 2026 року.

Це більше захист від FPV-дронів. Такі НРК використовуються для прикриття піхоти. Це та сама турель, але вже не з кулеметом, а з помповими дробовиками. Проте ще раз підкреслюю, що це поки на етапі тестування.

Якщо на НРК встановити таке ППО, то там вже не буде місця для турелі з кулеметом чи для логістики. Тому потрібно кілька НРК для прикриття та супроводу піхоти. Тобто, коли піхота йде в наступ, поруч завжди рухається НРК прикриття, логістичний НРК з необхідними речами тощо. Минули часи, коли піхоту супроводжували лише “мавіками”.

Так, у цьому напрямку ми й рухаємося. Хоча це рішення поки що лише тестове, за концепцією це будуть уніфіковані модулі, які використовуватимуться як на НРК, так і на іншій техніці. Але до уніфікації поки що далеко.

Так, ми стежимо, але закордонні технології у нас не дуже популярні. Якщо вони й надходять до ЗСУ, то лише в одиничних екземплярах, і дати по них повноцінний відгук дуже складно.

Вони не сильно відрізняються від українських виробів за якістю, а якщо й відрізняються, то іноді в гірший бік. А ось за цінами вони суттєво різняться. Тому використовувати технології, розроблені та виготовлені в Україні, значно дешевше і майже завжди якісніше.

Основні проблеми таких систем три – як виявити, супроводити та влучити у FPV-дрон. А тип снаряду – це вже другорядне питання. Бо збити FPV можна навіть якщо просто кинути в нього гілку. Значно складніше вчасно виявити дрон і вести його з точністю до сантиметра, щоб у нього можна було влучити. Міні-радари, які швидко виявляють дрон, вже є на ринку. Ми їх тестуємо.

Далі – турелі з донаведенням. Це системи оптичного супроводу цілі. Також потрібна система для швидкого реагування сервоприводів. Адже FPV-дрон не заходить по якійсь прогнозованій балістичній траєкторії. Він завжди заходить з того боку, з якого ти його найменше чекаєш. Тобто ця система повинна дуже швидко обертатися, щоб націлитися на малий маневрений об’єкт. Це головне. А сам снаряд – вже не так важливо.

Насправді таких рішень декілька, є вітчизняні та закордонні варіанти. У нас було багато їх на тестуванні, і ми зараз домовляємося з новими виробниками, в тому числі з іноземними. Багато виробників розуміють цю проблематику і пропонують свої рішення.

Але в них є спільні проблеми, про які я згадував – донаведення, супровід цілі – і їх поки ніхто ефективно не подолав у бойових умовах. Хоча на полігоні все виглядає добре, виробники знімають яскраві відео.

Проте на практиці, коли в умовах поганої погоди НРК з ППО атакують одразу кілька FPV, а він сам рухається, і всі FPV також рухаються, а потрібно супроводити та влучити в малу маневрену ціль, реальна ефективність виявляється досить сумнівною. “Панацеї”, яка працює на сто відсотків, поки що жоден виробник не запропонував.

Україна на крок попереду. У нас є досвідчені інженери, як у нас, так і у партнерів. Тут паритет. Але ми маємо доступ до унікальних даних та можливість постійно тестувати вироби в бойових умовах. Нам не потрібно чекати на релізну версію, щоб щось протестувати.

Наші виробники самі приїжджають до нас з напівготовими продуктами, щоб отримати відгук. На відміну від наших іноземних партнерів, які працюють у лабораторних умовах, але потім, коли вони приїжджають до нас, їм зазвичай доводиться все переробляти. Це і займає час, і підвищує вартість виробу.

Проблем з постачаннями з КНР немає. Цивільні дрони типу “мавіків” стабільно постачаються. Але існує велика проблема зі зростанням цін. Особливо на оптоволокно. Ще на початку 2026 року кабелі коштували до 10 доларів за кілометр, а зараз їх продають по 40 доларів. І це зростання лише за три місяці. Але проблеми безпосередньо з постачаннями немає.

Заміщенням оптоволокна зараз є повернення до використання дронів на радіокеруванні з платами донаведення та круїз-контролем. Проблеми з “оптикою” призвели до подальшого розвитку систем донаведення та допомоги пілоту.

Щодо заміщення “мавіків” – в Україні вже є велика лінійка аналогів. Але китайські “мавіки” не втрачають популярність через зручний для оператора інтерфейс. В них також є багато систем для допомоги пілоту. Ними може керувати навіть дитина, яка тільки що дістала його з коробки. До того ж їх можна швидко купити, оскільки їх достатньо на ринку.

Тому наразі немає особливого сенсу переходити на інші дрони у цій ніші. Але якщо раптом виникне дефіцит “мавіків”, то рішення в нас вже є, і ми від цього не постраждаємо.

Так, адже весь світовий ринок “оптики” зараз викуповують дві країни – РФ та Україна. Через це оптоволокно стає дефіцитом. Ціна для росіян також зросла, але ситуація трохи краща, оскільки вони закуповують “оптику” напряму у Китаю на державному рівні, заздалегідь.

РЕБ є і залишиться актуальним. Незважаючи на те, що всі говорять про оптоволокно, “оптика” складає максимум 30-35% від загальної кількості