На думку експерта, Росія зазвичай розміщує свої підводні човни поблизу Тихого океану.
Який підводний човен РФ сьогодні вважається найнебезпечнішим і чому саме?
На думку фахівця, визначення “найнебезпечнішого” російського підводного човна залежить від того, для кого він може становити загрозу.
Для України найбільшу загрозу представляють дизель-електричні підводні човни, які базуються в Чорному морі, зокрема човни проєкту “Варшав’янка”, що оснащені крилатими ракетами “Калібр”, якими Росія неодноразово завдавала удари по українських містах та інфраструктурі. Отже, їхня небезпека для нас полягає не в морських боях, а в здатності запускати далекобійні ракети з-під води, залишаючись малопомітними.
“На сьогодні в Чорному морі Росія має фактично один такий боєздатний човен. Інші атомні підводні човни РФ – на півночі, в Тихому океані, і до нас вони не мають жодного відношення. У цій зброї, що у них є, два типи: підводні човни “Борей” і “Ясень”, – зазначив Заблоцький.
Яка потужність російських атомних підводних човнів класів “Борей” і “Ясень” – це топ-рівень чи відставання від Заходу?
“На даний момент вони відстають або приблизно на одному рівні з ними, оскільки підводне кораблебудування в Радянському Союзі було одним з найсильніших у світі.
Проте у них був недолік – вони були дуже шумними, тобто обладнання, яке там встановлено, було чути на великій відстані під водою, і їх можна було виявити та знищити”, – пояснив фахівець.
З часом, у 90-х, в Японії були закуплені спеціальні штанги та грибні гвинти, які виготовлялися в “малошумному виконанні”, і після цього, можна сказати, радянські човни вийшли на рівень західних зразків, додав військовий оглядач. При цьому вони стріляють приблизно на таку ж дальність, що й західні аналоги, мають аналогічні боєприпаси, ракети, міни.
“Підводні човни типу “Борей” оснащені балістичними ракетами підводного старту, здатними досягати території США. Кількість таких ракет становить приблизно 16 одиниць на човен (залежно від модифікації). Проєкт має кілька версій: базову – “Борей” (проєкт 955) і модернізовану – “Борей-А” (проєкт 955А), яка є вдосконаленою. Спочатку вони називалися “Олександр Невський”, – додав він.
Експерт зазначив, що загалом Росія зазвичай розміщує свої підводні човни поблизу Тихого океану, зокрема йдеться про два основні типи – “Борей” і “Ясень”, які мають свої постійні райони базування, де вони переважно й діють.
Він також уточнив, що ці підводні човни будують у Сєвєродвінську – на півночі Росії, за Полярним колом. Після завершення робіт їх переводять на Тихий океан, у район Петропавловська-Камчатського, де вони стають на постійне базування.
Надалі човни по черзі виходять на бойове патрулювання. Як правило, вони не віддаляються на великі дистанції, оскільки оснащені далекобійними балістичними ракетами, здатними уражати територію Сполучених Штатів навіть із районів баз. Водночас самі пункти базування також залишаються потенційними цілями для противника.
Щоб зменшити ризик виявлення, під час бойового чергування підводні човни діють у межах так званих “бастіонів” – спеціально захищених морських зон. На Тихому океані ключовим таким районом є Охотське море, яке фактично є напівзакритою акваторією: основні протоки контролюються силами російського флоту.
Попри це, американські підводні сили все ж намагаються проникати в ці зони. За оцінками, за російськими стратегічними ракетоносцями може вестися постійне приховане спостереження. У разі війни та отримання відповідного наказу такий човен може стати ціллю для торпедної атаки.
Екіпажі, своєю чергою, іноді зупиняють механізми, щоб зменшити шум і перевірити, чи немає за ними стеження, розповів Заблоцький.
Подібна практика, за його словами, діє і в районі Білого моря. Там також створені захищені акваторії, однак, за наявною інформацією, і туди теж можуть проникати американські підводні човни для спостереження.
У чому основна різниця між “Бореєм” і “Ясенем”, які задачі виконує кожен із них?
“Ясень – це багатоцільовий підводний човен – атомний підводний човен, основне озброєння якого – ракети-торпеди та крилаті ракети. Тобто він здатен завдавати удари по кораблях і наземних цілях. По типу укріплень, портів, міст, але не стратегічних, скажімо так”, – пояснив Заблоцький.
Водночас “Борей”, за його словами, – це атомно-ракетний крейсер стратегічного призначення РПК КСН.
“Отже, Ясень – це проєкт 885, а зараз будується проєкт 885М. Він трохи коротший, вдосконалений тощо”, – додав експерт.
Скільки коштує будівництво підводного човна типу “Ясень” і чи виправдана така ціна з огляду на його можливості?
На думку експерта, вартість російських підводних човнів цього класу оцінюється у десятки мільярдів рублів.
“Якщо говорити про “Ясень”, то головний корабель серії оцінювався приблизно у 50 мільярдів рублів, тоді як серійні човни зараз – близько 47 мільярдів”, – зазначив експерт, додавши, що це типова ситуація: коли запускається серійне виробництво, частина витрат “розподіляється”, і собівартість одиниці зменшується.
Загалом для техніки такого рівня це вважається відносно типовим ціновим діапазоном, пояснив фахівець, водночас, за його словами, російські оборонні витрати мають свою специфіку: фінансування може перерозподілятися, і реально оцінити вартість важко.
“Реальні бойові можливості таких підводних човнів можуть бути перевірені лише в умовах війни, тому наразі ми можемо робити висновки лише на основі їхніх заяв, але це не завжди відповідає дійсності”, – підкреслив Заблоцький.
Окремо варто враховувати й тривалі строки будівництва: створення таких човнів займає роки, а іноді й десятиліття. У той час Сполучені Штати вже побудували десятки підводних човнів подібного класу, тоді як у Росії їх значно менше, фактично по кілька одиниць кожного типу, додав експерт.
Скільки загалом атомних підводних човнів має Росія і чи це велика сила у глобальному масштабі?
Заблоцький підкреслив, що точно визначити кількість атомних підводних човнів у Росії складно: формально в строю є як нові, так і старі субмарини, але їхня реальна боєготовність невідома. Частина з них рідко виходить у море, хоча екіпажі зберігаються і періодично виконуються окремі завдання.
Іноді такі човни використовують у спеціальних операціях або як відволікаючий фактор. При цьому за ними постійно стежать сили НАТО, і подібні інциденти періодично фіксуються біля узбережжя Європи, додав він.
У глобальному масштабі найбільший флот атомних підводних човнів мають США. Далі йдуть Велика Британія, Франція, Китай (який активно нарощує сили) та Індія. Інші країни, як-от Бразилія, лише планують розвиватися у цьому напрямку.
Австралія також намагалася отримати атомні підводні човни, але через зміну союзницьких домовленостей її програма затягнулася. Для неї це критично, адже її дизельні човни мають обмежену дальність і змушені часто спливати, тоді як атомні можуть діяти приховано і значно довше, розповів експерт.
Наскільки сучасні російські атомні підводні човни – це продовження радянських розробок, а не принципово нові технології? І чи була Україна причетна до створення цього підводного флоту ще за часів СРСР? Як саме, якщо була, і до яких човнів причетна?
Сучасні російські атомні підводні човни – це не принципово нова технологія, а скоріше розвиток ще радянських розробок, зазначає експерт. Вони створюються на основі тих самих інженерних шкіл і конструкторських бюро, зокрема в Санкт-Петербурзі, а також будуються на підприємстві в Сєвєродвінську, яке у них залишилось єдиним, пояснив Заблоцький. Це також впливає на темпи і масштаби виробництва.
“Після розпаду СРСР вони продовжили робити те, що і робили. Нічого суттєво нового у них не з’явилося. За часів Союзу Україна також була залучена до створення цього флоту – передусім як постачальник окремих компонентів і спеціалізованого обладнання, зокрема, систем кондиціонування та різних технічних елементів для підводних човнів. Про конкретну модель човна не йшлося – якщо казати про кондиціонери, то дихати ж потрібно всім, правильно? Тим більше це були компоненти, які були взаємозамінними”, – пояснив він.
Навіщо Росія продовжує будувати такі дорогі човни – це про реальну війну чи передусім про ядерне стримування і статус?
Щодо доцільності будівництва таких дорогих субмарин, то тут поєднується кілька факторів, каже Заблоцький. З одного боку, це справді елемент підготовки до потенційних конфліктів і, передусім, інструмент ядерного стримування. З іншого – питання статусу: наявність атомного підводного флоту є ознакою великої морської держави, тому Росія намагається підтримувати його попри обмежені ресурси.
“У них амбіції – ми ж велика держава, ми там щось. В них пропаганда, вони промивають мізки в цілому і в морській тематиці зокрема. Ну, а якщо розібратись, що вони можуть такого? У них нічого особливого…озброєння немає. Системи електронні у них…чи на рівні, чи застарілі на покоління, а деякі – на два”, – наголосив фахівець.
Втім, він назвав окремим ризиком поширення Росією певних військових розробок іншим державам, таким як Іран чи Північна Корея, які є непередбачуваними.
військово-морський оглядач Defence Express, капітан 1 рангу у відставці