Згідно з інформацією ГУР, щомісяця Російська Федерація виготовляє приблизно 60 балістичних ракет “Іскандер” та близько 10 ракет “Кинджал”.
Президент України Володимир Зеленський звернувся до Сполучених Штатів з приводу критичного дефіциту ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Ці системи відіграють важливу роль у захисті українських міст від атак балістичними ракетами. У бесіді з УНІАН експерт з озброєння, головний редактор Defense Express Олег Катков пояснив, чи можуть виникнути затримки в постачаннях через конкуренцію з іншими державами, що станеться, якщо Росія збільшить кількість запусків балістичних ракет, як просувається створення антибалістичного щита в Україні та чи змінили росіяни свою тактику ударів.
Чи можна сподіватися на постачання ракет для систем Patriot від американської сторони, і як довго їх можна очікувати? Яка основна проблема з постачанням перехоплювачів?
Вони вже закуповуються, що є дуже важливим, і це відбувається за механізмом PURL. Але в чому полягає основна проблема? Раніше весь обсяг виробництва протиракет для Patriot розподілявся між США та Україною. Після війни з Іраном він почав розподілятися між США, які, за оцінками CSIS, витратили близько 1400 ракет за 39 днів, та всіма країнами Перської затоки. Кувейт, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія мають на озброєнні Patriot версії PAC-3 і активно їх використовували для знищення балістичних ракет.
Скільки саме вони використали? Саудівська Аравія взагалі не надавала жодної інформації. Скільки вони збили – невідомо. Але якщо взяти до уваги дані безпекових інститутів, то, за інформацією Korea Economic Institute of America, витрати лише Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ, ймовірно, склали 2775 ракет. Це без урахування Кувейту та Бахрейну.
Я вважаю, що там йдеться про ще 3000 ракет. Таким чином, загалом виходить приблизно 4,5 тисячі одиниць відстріляних ракет до Patriot за 39 днів. А виробництво ракет PAC-3 MSE у Lockheed Martin становить 620 на рік (за 2025 рік).
Отже, якщо ми говоримо про те, скільки ракет до Patriot залишилося у американців, то, за даними CSIS, вони могли відстріляти до половини своїх запасів. Це означає, що в них немає можливості навіть повністю зарядити всі свої пускові установки.
Я не можу стверджувати, чи варто нам розраховувати на постачання, чи ні – це буде виключно політичне рішення. Просто раніше умовні 600 одиниць на рік розподілялися між Україною та США. А тепер та сама кількість ділиться між Україною, США, а також багатими країнами Перської затоки, які можуть платити фактично будь-яку ціну за ці ракети. І Європа також намагається придбати це озброєння для нас.
Що станеться, якщо Росія збільшить кількість запусків балістичних ракет, а ми не матимемо перехоплювачів? Який сценарій можливий у такому випадку? Чи має Росія достатньо ресурсів для цього?
Це буде схоже на 2022 рік, коли Україна не мала Patriot. За даними ГУР, Росія щомісяця виготовляє близько 60 балістичних ракет “Іскандер” і приблизно 10 ракет “Кинджал”. Також є постачання KN-23, а також зенітні ЗРК С-300/400, які використовуються для атак по наземних цілях.
Чи відомо, які запаси ракет має Росія?
Насправді запаси не є настільки важливими, вони не грають значної ролі. Важливіше поточне виробництво і його масштаби. А це 60 “Іскандерів” і 10 “Кинджалів” щомісяця.
Скільки ракет для захисту від російських атак залишилося в Україні?
Точна кількість офіційно не розголошується. Ані ГУР, ані Повітряні сили не надають цифри, щоб не дати Росії можливість “прицінитися”. Але за загальними даними щодо поставок за весь час, радник президента озвучив New York Times цифру в 600 ракет.
У листі Зеленського зазначено, що Україна готова самостійно виробляти перехоплювачі. Це, на вашу думку, реалістична перспектива?
Так, звісно. Це займе близько 10 років, і ці цифри не є випадковими. Можна просто подивитися на сусідню Польщу. Вони замовляють дві посилені батареї Patriot – фактично чотири комплекси – приблизно за 4,7 млрд доларів. Підписують офсетні угоди про поступову локалізацію виробництва окремих компонентів в країні. Починають виготовляти термоелементи для транспортно-пускових контейнерів, енергоагрегати, інші невеликі компоненти, наприклад, мікродвигуни поперечного маневрування для ракет PAC-3 MSE. На останнє йде 7 років.
Нещодавно L3Harris оголосив про надання замовлення польському підприємству на виробництво мікродвигунів для ракети Patriot. Ті, які відповідають за маневрування. І для цього вони у 2019 році підписали цю угоду, почали будівництво підприємства, встановлення виробничих ліній, навчання персоналу.
Потім отримали сертифікацію і почали виготовляти мікродвигуни розміром з куряче яйце, навіть трохи менше. Не повністю ракету, навіть не блок попереднього маневрування, а лише двигуни. Одне підприємство – сім років.
Як просувається створення антибалістичного щита в Україні?
Є концепція, є ідея, є домовленості щодо використання компонентів. Це не питання місяців. Це питання років, якщо дуже сильно хотіти.
Ми зараз на цьому етапі. І тут ідея не в тому, щоб Україна самостійно створювала всю систему “з нуля”. Окремі компоненти постачатимуть західні компанії: наприклад, головку самонаведення – одна компанія, радіолокаційну станцію – інша, а Україна відповідатиме безпосередньо за саму ракету. Причому без деяких особливостей, які принаймні зараз не оголошені. Наприклад, без технології кінетичного перехоплення, яка є у ракетах Patriot PAC 3.
І головне питання в тому, що можна дуже сильно хотіти, вкласти великі ресурси, час і гроші, і не досягти успіху. Це настільки складно, як збити кулю кулею. Patriot PAC 2 був створений саме для перехоплення балістичних цілей. І туди вклали і гроші, і великі надії, а потім – “Буря в пустелі”, і він не зміг перехопити балістику. Розслідування в Конгресі, скандали, і питання, куди пішли мільярди податків. В результаті розробляється Patriot PAC 3 з ракетою MSE.
Також у листі Зеленський згадав, що під час останньої атаки росіянами було здійснено 2 пуски “Орєшніка”, один з яких, ймовірно, впав на окупованій території Донеччини. Про які проблеми з цим “Орєшніком” це може свідчити?
Про те, що він “сирий”. Це одразу викликає питання, а чи дійсно Біла Церква була мішенню. Тобто чи не є у нас два промахи? Один взагалі на 500 км, якщо, наприклад, ціллю був Київ для обох “Орєшніків”. Ми ж не знаємо, куди саме цілили.
Тобто теоретично, якщо два “Орєшніки” летіли по Києву з Капустіного Яру – одна ракета відхилилася від курсу приблизно на 80 кілометрів і впала у Білій Церкві. Тоді можна припустити, що друга також могла суттєво відхилитися від цілі. Адже навряд чи росіяни свідомо цілили одночасно і по Києву, і кудись у район на північ від поки окупованого Донецька. Тобто, можливо, другий промахнувся на 600 км, якщо щось у них пішло не так. Вони ж точно не хотіли вдарити по захопленій території.
Навіть для перших радянських ракет середньої дальності похибка закладалася в межах кілометра. Для ФАУ-2, першої серійної німецької балістичної ракети точність закладалася плюс-мінус місто. А тут 80 км. Навіть 10 км – вже виходить за межі точності для носіїв ядерної зброї. Для них точність має вимірюватися у сотнях метрів.
Які засоби здатні перехоплювати такі ракети як “Орєшнік”?
Безпосередньо комплекс протиракетної оборони, який складається з американської ракети SM-3 (Standard Missile 3) зі спеціальним екзоатмосферним кінетичним перехоплювачем, який наводиться завдяки системі Aegis. Вона дуже потужна, з високою точністю, яка дозволяє відстежувати подібні об’єкти й наводити на них ракети навіть у космосі. Але США її не продають.
У них є й інші засоби, але це найбільш доступний, оскільки інші засоби протиракетної оборони – вищого ешелону. Там фокус у тому, що потрібно перехоплювати цей “Орєшнік” до того, як відбулося розведення блоків індивідуального наведення.
Чи змінилася російська тактика ударів по Україні, на чому вони роблять акцент? Чи пов’язане збільшення ударів балістикою з критичною ситуацією з кількістю протибалістичних ракет?
Їм не потрібно нічого змінювати, у них і так все добре. Вони також вміють рахувати і оцінювати.
Тобто вони розуміють, що Україна, очевидно, залишиться без зенітних ракет до Patriot, без протибалістичних можливостей, і все. Щодо ударів балістикою, то вони їх постійно збільшували. Справа в тому, що Україна продемонструвала дуже високу ефективність у знищенні крилатих ракет, і залишається лише балістика з простим розумінням того, що навіть якщо всі ракети будуть передані Україні, просто всі – навіть якщо в США до влади прийде адекватна людина, яка підтримує Україну і скаже: “Все відправляємо. Навіть нам самим не потрібно” – то їх не вистачить.
За даними ГУР, щомісяця Росія виготовляє близько 60 балістичних ракет “Іскандер” і ще приблизно 10 ракет “Кинджал”. Окремо є також “Циркони” та інші ракети, для перехоплення яких потрібні саме проти балістичні ракети Patriot. А Lockheed Martin виробляє близько 620 ракет PAC-3 MSE на рік – це приблизно 56-57 ракет на місяць. Але для надійного перехоплення однієї балістичної цілі потрібно дві ракети Patriot. Штатна витрата. Ми стріляємо по одній. І навіть, якщо ми будемо стріляти по одній, вже математика якось не сходиться.