Недорогі “Гербери” з розмахом крил 2,4 м здатні переносити ударні FPV на сотні кілометрів, формуючи mesh-мережу зв’язку та розширюючи дальність і точність атак.
Російська сторона почала використовувати великі безпілотники як платформи для запуску ударних FPV-дронів на значні відстані. Мова йде про апарати типу “Гербера”, які раніше використовувалися переважно як приманки під час атак “Шахедами”, а тепер – як засоби для доставки та запуску малих дронів углиб української території, повідомляє Forbes.
Це не перший випадок використання дронів-носіїв у конфлікті, однак сучасна практика ставить під сумнів твердження про обмежену стратегічну роль FPV через їх невелику дальність. Завдяки “материнському” носію такі апарати здатні вражати цілі на сотні кілометрів з високою точністю.
Економічна платформа – нові перспективи
“Гербера” має розмах крил близько 2,4 м і важить приблизно 18 кг – значно менше за “Шахед” (до 180 кг). Конструкція спрощена: фанерна рама, пінопластовий корпус, китайський двигун DLE60 та комерційна електроніка. Орієнтовна дальність – до 640 км, а вартість, за деякими оцінками, може становити близько 2 тисяч доларів.
Перші “Гербери”, зафіксовані у 2024 році, були приманками з радіолокаційними відбивачами. Згодом з’явилися модифікації з невеликими кумулятивними або осколковими боєголовками, а також варіанти з камерами та операторським керуванням.
3 лютого радник міністра оборони України Сергій (Флеш) Бескрестнов опублікував фото збитої “Гербери” з кронштейном під один FPV і ретранслятором. За два дні було зафіксовано ще одну – вже з прикріпленим FPV, а 9 лютого з’явилося відео запуску FPV з “Гербери” у повітрі. Три інциденти за тиждень можуть свідчити про впровадження нової тактики.
Mesh-мережа замість Starlink
Після блокування доступу до Starlink російські розробники, за інформацією, почали оснащувати частину “Гербер” китайськими радіомодемами XK-F358 Mesh. Такі модулі дозволяють дронам формувати мережу у повітрі: апарати стають вузлами, передаючи сигнал один одному на значні відстані (за прямої видимості – до сотень кілометрів).
В інтерв’ю ТАСС головний конструктор Центру комплексних безпілотних рішень Дмитро Кузякін пояснив логіку: великий дрон має дальність, але гіршу маневреність, тоді як FPV здатен “влучити у конкретне вікно” або вразити рухому ціль. Носій дозволяє запустити кілька FPV і підвищити ймовірність ураження.
Стратегічний вплив малих боєголовок
Критики FPV часто зазначають на невелику масу боєзаряду (приблизно 1–2 кг). Проте досвід війни демонструє, що такі дрони ефективні проти бронетехніки, РЛС, ЗРК, складів боєприпасів і пального. Вони значно дешевші за керовані ракети та можуть атакувати як техніку, так і окремі цілі.
Експерти також припускають зростання автономності: FPV, запущені з носіїв, можуть отримувати елементи штучного інтелекту для зменшення залежності від постійного зв’язку, що частково компенсує затримку сигналу.
Головний контраргумент проти дронів-носіїв – їх можна збити до виходу в район запуску. Українська ППО вже демонструє високі показники перехоплення “Шахедів” і “Гербер”. Водночас поєднання дальності носія та точності FPV створює новий рівень загрози – не лише для України, а й для інших країн, які уважно спостерігають за еволюцією безпілотної війни.
Інші новини про озброєння РФ
Як повідомляв УНІАН, росіяни реалізували протидроновий захист шляхом створення поверхонь, які обертаються з дуже великою швидкістю. Перший зібраний зразок вже тестується на окупованій частині Запорізької області у межах активності так званого 70-го мотострілецького полку.
На відео пропагандистів для центрального телебачення показана робота наземного роботизованого комплексу, єдиною задачею якого, схоже, є тестування цієї системи захисту. Вона полягає у розкручуванні тросів з великою швидкістю, які мають у прямому сенсі відбивати атаки FPV-дронів.