Російські військові залучили до бойових дій рідкісну самохідну артилерійську установку. Аналітик роз’яснив, чому це є важливим сигналом.

Для 1990-х років ця установка вважалася досить сучасною.

На його думку, на відміну від більш відомих систем, таких як “Гіацинт”, “Нона-С”, “Мста-С”, назва “Вєна” відома значно меншій кількості людей. Це пов’язано з тим, що установка так і не стала масовою і фактично залишилася екзотичною технікою.

Самохідна артилерійсько-мінометна установка 2S31 “Вєна” була розроблена ще наприкінці 1980-х років. Її створили як більш сучасну альтернативу системі “Нона-С”. Проєкт був досить амбіційним і перспективним для свого часу, зазначив аналітик. Проте після розпаду СРСР програма фактично зупинилася й не отримала належного розвитку.

За його словами, для 1990-х років установка вважалася досить сучасною. Вона була обладнана автоматизованою системою управління наведенням, унікальним прицільним комплексом, а також мала власний артилерійський обчислювальний комплекс.

Проте, у серійне виробництво машина так і не надійшла. Лише в 2010 році російська армія замовила невелику партію. На експорт 2S31 “Вєна” постачалася лише один раз – в 2013 році її придбав Азербайджан, отримавши 13 одиниць:

“Її замовив Азербайджан, у невеликій кількості – 13 одиниць. Тобто говорити про певний великий потенціал виробництва цих САУ не доводиться”.

На думку Коваленка, поява такої рідкісної установки в зоні бойових дій свідчить не про можливість її масового виробництва, а навпаки – про брак самохідної артилерії в окупантів. У таких умовах на фронт починають виводити рідкісні зразки техніки або ті, що випускалися в обмежених кількостях.

Хоча 2S31 “Вєна” і сьогодні вважається досить ефективною системою, вона має й типові для подібних машин недоліки – насамперед слабкий бронезахист.

Окрему увагу аналітика привернув додатковий захист на машині – так звані “решітчасті конструкції” або “курники”, які встановлюють для захисту від дронів. Це не дивно, оскільки безпілотники становлять серйозну загрозу для таких артилерійських установок, пояснив аналітик.

В цілому поява 2S31 на полі бою розглядається як підтвердження того, що російська армія змушена використовувати рідкісні зразки техніки на фоні дефіциту артилерійських систем.

“Загалом полювання триває. Червонокнижна 2С31 зачекалась…” – додав оглядач.

Інша “червонокнижна” техніка РФ на полі бою

Раніше експерт Олександр Коваленко зазначав, що РФ активно використовує у війні проти України рідкісну техніку, яку не виробляли серійно або випускали в обмежених кількостях. Серед “червонокнижної” техніки росіян були САУ 2С34 “Хоста”, БМО-Т, БТР-90, БРЕМ-Л, ПРП-4А “Аргус”, 1В119 “Реостат”. Також згадували САМУ 2С31 “Вена” – самохідну артилерійсько-мінометну установку, розробка і вдосконалення якої тривала останні 30 років. Проте її серійного виробництва ніколи не було.