До трьох авіаносних груп США приєднується універсальний десантний корабель USS Tripoli.
Багатоцільовий десантний корабель USS Tripoli (LHA-7) типу America залишив базу в японському Сасебо і прямує до Близького Сходу. На його борту перебуває 31-й експедиційний загін морської піхоти – близько 2500 морських піхотинців разом з авіаційним та бойовим підрозділом. За словами представників американської влади, перекидання цього формування займе від одного до двох тижнів.
Це означає, що у водах Близького Сходу з’явиться одне з найгнучкіших формувань швидкого реагування у світі, зазначає Portal Stoczniowy. На борту корабля, зокрема, знаходяться винищувачі F-35B, які здатні до вертикальної посадки, транспортні літаки MV-22 Osprey, важкі вертольоти CH-53K, ударні вертольоти AH-1Z та бойовий підрозділ морської піхоти, що може діяти як на морі, так і на суші.
Рішення про відправку підрозділу було ухвалено на запит Центрального командування США (CENTCOM) і затверджено міністром оборони. Проте сам факт ухвалення цього рішення свідчить про щось набагато більш важливе, ніж просто чергова передислокація кораблів у регіоні.
Потужність авіаносців – і її межі
У районі Близького Сходу вже функціонують три американські авіаносні ударні групи. У Червоному морі діє USS Gerald R. Ford, в Аравійському морі – USS Abraham Lincoln, а в східній частині Середземного моря підтримку забезпечує USS Harry S. Truman. Це означає наявність понад 200 палубних літаків, близько 20 тисяч моряків і концентрацію військово-морських сил, яку світ не спостерігав з часів війни в Перській затоці.
Хоча цей потенціал справляє враження, його можливості на практиці досить чітко обмежені. Авіаносці призначені, перш за все, для ведення інтенсивних авіаційних дій з палуби корабля.
Проте слід зазначити, що вони не є універсальним інструментом. Вони не очищають мінні поля, не супроводжують танкери через вузькі протоки і не виконують спеціальні операції в гірській місцевості. Також вони не є платформою для захоплення або охорони об’єктів на суші.
USS Tripoli – корабель з іншою філософією дії
Саме тут проявляється роль USS Tripoli. Судна типу America спроектовані як кораблі, здатні виконувати експедиційні операції, які не можуть реалізувати класичні авіаносні групи.
Ключовим елементом цієї концепції є присутність морської піхоти. Експедиційний загін морської піхоти (Marine Expeditionary Unit) – це на практиці самодостатнє бойове формування, що включає піхоту, розвідку, саперів, фахівців з нейтралізації вибухових пристроїв та власний авіаційний компонент, що забезпечує швидке перекидання сил углиб суші.
У відповідній авіаційній конфігурації USS Tripoli може функціонувати в концепції так званого “блискавичного авіаносця” (Lightning Carrier), що дозволяє базувати до 20 літаків F-35B Lightning II і здійснювати інтенсивні польоти з палуби.
На практиці це призводить до того, що в деяких аналізах кораблі цього класу називають “легкими авіаносцями”, хоча формально вони залишаються багатоцільовими десантними кораблями типу America.
Ці літаки є єдиними винищувачами п’ятого покоління, які можуть злітати з короткої палуби та здійснювати вертикальну посадку. Їм не потрібні пускові катапульти або гальмівні троси, що використовуються на класичних авіаносцях.
Фактично це дозволяє використовувати корабель як платформу для проведення авіаційних операцій проти наземних і морських цілей, у тому числі проти берегових ракетних батарей.
Чому все ж відправили морських піхотинців
Хоча авіаційний компонент має велике значення, відправка USS Tripoli має перш за все оперативне значення на рівні наземних дій.
Експедиційний загін морської піхоти підготовлений до проведення десантних операцій, дій в урбанізованому середовищі, боїв у підземних спорудах або місій з порятунку заручників. В останні роки ці підрозділи також активно тренувалися для виконання операцій у важкопрохідній місцевості та швидкого перекидання сил вертольотами.
На практиці це означає здатність захопити або взяти під охорону ключові об’єкти, які не можуть бути нейтралізовані лише авіаударами.
Операції, які не виконає авіаносець
З оперативної точки зору поява USS Tripoli виявляє обмеження дій, заснованих виключно на авіації.
Хоча американська авіація здатна знищувати цілі на суші та проводити дії зі стримування, це не вирішує кількох ключових проблем регіону.
Перш за все, йдеться про безпеку судноплавства в Ормузькій протоці. Цей вузький транспортний шлях шириною всього кілька десятків кілометрів може бути паралізований навіть невеликою кількістю морських мін. У такій ситуації ключовими стають можливості супроводу торгових суден, проведення спеціальних операцій на суші та швидкого перекидання сил, здатних реагувати в кризовій ситуації.
Варто зазначити, що сама передислокація корабля такого класу багато говорить про підготовку збройних сил США. Відправлення багатоцільового десантного корабля з багатотисячним компонентом морської піхоти не є лише демонстрацією сили. На практиці це означає підготовку до операцій, які не можуть бути вирішені лише авіаударами – від забезпечення судноплавства в районі Ормузької протоки до експедиційних дій, що проводяться безпосередньо з моря.
Раніше УНІАН повідомляв, що США перекинули десятки винищувачів-невидимок F-35A на “задній двір” Китаю.