Провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАНУ, кліматолог Світлана Бойченко в інтерв’ю УНІАН поділилася думками про те, як змінюється клімат в Україні та який вплив на ці процеси має війна.
Протягом багатьох років українці то чекають, коли влітку зменшиться спека, то, як цієї зими, важко переносять сильні морози. Проте з дитинства ми знаємо, що в Україні клімат – помірний (хоча зараз це не так очевидно). Пані Світлано, що відбувається з нашим кліматом? Які дані спостережень?
Почнемо з того, що Україна знаходиться в зоні помірно-континентального клімату, але навіть у цій зоні існують певні відмінності, які ми спостерігаємо на території країни. Адже південь у нас тепліший і сухіший, тоді як північ – вологіша і трохи прохолодніша.
Також слід пам’ятати, що погодні умови щороку різняться, тому ми не можемо на основі одного чи кількох останніх років стверджувати про ці зміни як про зміни клімату на певній території. Коли ми говоримо про клімат, маємо на увазі період міжнародних наукових спостережень, щонайменше, у тридцять років (краще – більше).
Звісно, через глобальне потепління, через зміни клімату, які відбуваються на глобальному рівні, спостерігається певна трансформація кліматичних умов і на території України. Також варто враховувати, що існує певна циклічність, певні коливання, які формуються природними факторами. А ці природні фактори додатково ускладнюються нашою антропогенною діяльністю…
Отже, ці різкі коливання – від нестерпної спеки до морозних зим – є нормою?
Так, певний період може бути різке потепління, яке ми спостерігаємо останні десятиліття. Далі ми поступово можемо увійти в зону відносного похолодання, яке ми зараз і очікуємо.
У 2020 році світові кліматологи оголосили, що починається нова кліматична епоха, яка призведе до певного похолодання. І поступово ми це вже відчуваємо. Наприклад, останні весни у нас були прохолодні, хоча раніше це не проявлялося так інтенсивно.
Зараз ми, умовно, наче повертаємось у клімат 70-х-80-х років минулого століття. Але фрагментарно, з певними погодними коливаннями на фоні потепління. Тому ми спостерігаємо небезпечні, стихійні погодні явища, які стали масштабнішими і потужнішими.
Чи означає це, що більше не варто очікувати на тривалу помірну весну та теплу осінь? Сніг наприкінці квітня, чи навіть на початку травня, також стане нормою?
Рік на рік не схожий. Але за тенденцією можна сказати, що весна останні десятиліття починалася дуже раптово: у квітні і одразу з високими температурами. Жінки навіть не встигали носити весь асортимент весняного одягу – відразу після теплого переходили на літній, легкий. У подальшому теплий період може поступово скорочуватись: на фоні таких раптових теплих весен чи подовжених теплих осеней можуть проявлятися заморозки.
Крім того, за нашими дослідженнями, виявилось, що при теплих зимах спостерігається тенденція поступового похолодання в січні. Так, нам всім зими здавалися теплими, але за даними тридцятирічних спостережень йдеться про похолодання в окремі місяці. Цього року ми це побачили і відчули, коли в січні прийшли потужні морози, які тривали і в лютому…
Досить важко сприймати ці холоди, коли увесь світ говорить про глобальне потепління.
Знаєте, у кліматологів є тенденція: говорити не про глобальне потепління, а про зміну клімату. Глобальне потепління є частиною цих змін. Воно існує, воно зафіксоване і ми його відчуваємо. Але на фоні цього потепління дійсно можуть проявлятись похолодання в окремих регіонах і в певні періоди року.
Ще кілька років тому я зазначала, що в наші теплі зими будуть вторгатися такі холодні повітряні маси, як ми спостерігали цієї зими. І що вони триватимуть від тижня до місяця. Тоді багато хто посміхався і казав: “Та, ну! Подивіться, яке у нас зараз тепле літо, які м’які зими… Про яке похолодання ви говорите?”. Але ж подивіться, що ми маємо зараз…
А ще маємо агресивного сусіда, який “допомагає” нам ще більше відчути холоди.
Насправді, якби не цей сусід, цьогорічні морози ми пережили б значно комфортніше…
Отже, якщо дивитися на тривалі спостереження з практичної точки зору, наступна зима буде холоднішою?
Виходячи з ситуації, яку ми спостерігаємо, варто очікувати на флуктуації (випадкові відхилення величин від їхнього середнього значення у певному просторі чи часі, – УНІАН): на фоні теплих зим можуть бути періоди з потужними морозами. І це, як я вже згадувала, буде відбуватись частіше, ніж раніше… Влітку на фоні тривалих спекотливих періодів також можуть бути прохолодні і дощові.
Навіть якщо згадати останні роки, то дощові періоди влітку, на жаль, перетворювались в Україні на справжні катастрофи. Згадаймо хоча б Одесу торік – місто буквально затопило за кілька годин…
Протягом останнього десятиліття в Україні переважали, в основному, фронтальні зливові опади. Після тривалих посушливих періодів і високих аномальних температур випадала надмірна кількість дощу, яку пересушений ґрунт та екосистеми просто не встигали поглинати. В результаті вода швидко стікала поверхнею, викликаючи локальні підтоплення.
Раніше подібні явища були більш характерними для південних регіонів, але нині такі процеси охоплюють майже всю територію України. Особливо вразливими є великі міста та мегаполіси, де значна площа штучних покриттів не дозволяє волозі природно просочуватися в ґрунт.
Для наших умов значно сприятливішими є тривалі, але менш інтенсивні опади циклонічної природи. Коли циклони надходять з Атлантики, вони приносять спокійні дощі, що можуть тривати від кількох днів до тижня. У такому випадку ґрунт поступово насичується вологою, екосистеми встигають її засвоїти, а ризик підтоплень значно зменшується.
Зараз, відповідно до синоптичної ситуації, в Україну поступово починають надходити саме такі – циклонічні та більш рівномірні – опади. Подібна ситуація спостерігалася частково і торік. Водночас атмосферні процеси залишаються нестабільними: навіть після кількох днів спокійних циклонічних дощів у деяких регіонах можуть раптово формуватися локальні зливи, грози та град.
А потім, після аномальних дощів, знову приходить аномальна спека і навіть пилові бурі? Літо буде як в Сахарі?
Повітряні маси, які приносять в Україну пилові бурі та аномально високі температури, в основному, заходять до нас у теплий період року з південно-азійських пустель і частково із Сахари (вона більше “дихає” на південну Європу). І це, серед іншого – наслідок тих змін, які відбуваються з кліматом. Адже у нас переважаючими є повітряні маси з Атлантики.
Знову повторюся, але загалом всі ці погодні “стрибки” були і раніше. Так, зараз складається враження, що несприятливих явищ стало набагато більше. Але прояви їх, насправді, стали не так частішими, як більш потужними, просторово поширенішими.
Якщо брати ширшу ситуацію, Україну ще не сильно зачіпає глобальне потепління?
Клімат – це коли нічого не буває постійно, завжди відбуваються певні зміни. У ХХ столітті ми казали, що територія України йде в унісон із тенденціями глобального потепління. Але у XXI столітті, за ці два десятиліття, стало очевидно, що Україна трохи випереджає темпи… Тобто, в цілому у нас тепліше, ніж у середньому по планеті.
Разом з тим, ми залишаємося в зоні помірного клімату, в ньому й надалі перебуваємо. З цього ми нікуди не дінемось. Але бувають коливання, які призводять до певних відмінностей на фоні загальних кліматичних умов. Наприклад, коли ми говоримо про XX століття, ми зазначаємо, що клімат України зробив крок у бік вологого морського типу. За останнє десятиліття він став більше схожий на середземноморський (але це не середземноморський, лише крок у його напрямку) – теплі вологі зими, спекотне літо. А зараз знову, поступово, будемо перебудовуватись…
Ви згадали, що діяльність людинитакож впливає на зміни клімату. Вочевидь, під час війни цей вплив ще більше посилюється. Наскільки великі проблеми (у питаннях клімату) створюють такі події, як підрив росіянами дамби Каховської ГЕС, пожежі у Національних парках, знищення лісів тощо?
Скажімо так: такі події, скоріше, призводять до локальних проблем. Наприклад, після підриву дамби Каховської ГЕС відбуваються певні зміни – зменшення вологості на окремих територіях, зниження рівня підземних вод тощо. Тобто, відбувається зміна мікрокліматичних умов або локальних кліматичних умов.
Вже кілька тижнів росіяни з міста Туапсе роблять вигляд, що не розуміють причинно-наслідкових зв’язків, та намагаються звинувачувати українців в екоциді. Чи Україні загрожують ті “нафтові” хмари і чорний дощ, які останнім часом спостерігають жителі російського Краснодарського краю? Такі пожежі впливають на глобальне потепління?
Щодо першої частини питання, це залежить від погодних умов. Переважно до нас рухаються повітряні маси з Атлантики, але можуть заходити і з південного сходу, і з півночі, і зі сходу. Однак, коли горить нафтобаза, викиди потрапляють у тропосферу – нижній шар атмосфери. Ці викиди, звісно, розносяться повітряними масами, але атмосфера має здатність до самоочищення. Тому більша частина цих викидів – продуктів горіння, токсичних газів, кислих або чорних дощів – найімовірніше залишиться на прилеглій до пожежі території. Тобто, це, знову ж таки, локальні регіональні ефекти. І, повторюся, все залежить від погодних умов – в який бік усе це понесе.
Загалом, що стосується впливу війни на кліматичні зміни, я б звертала увагу на те, що військовий комплекс – енергоємне виробництво. Тож тут додатково в атмосферу можуть викидатись парникові гази, які посилюють глобальне потепління. Росія, яка запустила свій ВПК на повну потужність, очевидно, робить таких викидів дуже багато.
А Україна?
В певній мірі,