Країни по всьому світу опинилися на межі енергетичної кризи, оскільки протягом наступних 10 днів припиниться постачання скрапленого газу з Перської затоки, повідомляє Financial Times. Саме в цей період, як зазначається у виданні, кілька останніх танкерів з цього регіону досягнуть своїх кінцевих пунктів.
Катар, який виробляє 20% світового обсягу скрапленого природного газу, змушений був зупинити експорт після того, як Іран заблокував Ормузьку протоку на початку війни. Внаслідок цього країна зазнала значних втрат на своєму великому заводі з виробництва СПГ у Рас-Лаффані. Цього тижня завод піддався атакам іранських ракет, що призвело до різкого зростання цін на газ в Азії та Європі.
Проте, згідно з аналізом незалежного суднового брокера Affinity, багато танкерів зі СПГ, які завантажилися в Катарі та Об’єднаних Арабських Еміратах, вже були в дорозі до своїх пунктів призначення ще до початку конфлікту. Це означає, що деякі споживачі лише зараз відчують наслідки втрати поставок.
Країни, економіка яких залежить від імпорту, будуть змушені платити надзвичайно високі ціни, щоб конкурувати за поставки СПГ зі США та інших країн, переходити на альтернативні види пального або змушувати домогосподарства та підприємства зменшувати споживання. Багато країн Азії, які не мають достатньо нафти та газу, вже вжили заходів для уникнення дефіциту, наприклад, запровадивши чотириденний робочий тиждень.
Згідно з даними систем відстеження суден, до Азії, яка імпортує майже 90% продукції регіону, заплановано прибуття лише одного вантажу СПГ з Перської затоки. До Європи ще мають надійти шість партій СПГ.
Особливо вразливим є Пакистан. Минулого року майже 99% його імпорту СПГ надходило з Катару. Останні вантажі з Рас-Лаффана прибули на другий і третій дні війни з Іраном. За словами двох осіб, обізнаних із ситуацією, обидва термінали імпорту СПГ у країні зменшили свою діяльність до однієї шостої від звичайного рівня і до кінця місяця повністю припинять відправку газу.
Один із двох терміналів, що належить Pakistan GasPort, у найближчі дні вичерпає запаси СПГ для переробки, заявив його голова та виконавчий директор Ікбал Ахмед. «Після цього ми залишимося без запасів. Ми не знаємо, коли надійде наступний вантаж», – зазначив Ахмед.
До початку ударів США та Ізраїлю по Ірану Пакистан стикався з надлишком СПГ і попросив постачальника QatarEnergy перенаправити 24 вантажі, які мали прибути до країни цього року. Пакистан також звернувся до італійської компанії Eni з проханням перенаправити ще 11 вантажів.
За словами джерела, обізнаного з цим питанням, державна компанія-покупець Pakistan LNG попросила Eni надіслати частину цих вантажів після початку війни, але це прохання не було задоволене. Eni відмовилася коментувати ситуацію. За словами того ж джерела, Pakistan LNG також зв’язалася з трейдерами та постачальниками в Європі, Омані, США, Азербайджані та Африці, але всі вони запропонували ціни, які були занадто високими для Пакистану. Pakistan LNG відмовилася від коментарів.
Закупівля СПГ на спотовому ринку є занадто дорогою для Пакистану. Ціни на азійський СПГ за індексом Platts JKM з початку війни подвоїлися і досягли приблизно 23 доларів за мільйон британських теплових одиниць (MMBtu). Витрати на доставку зросли через підвищення фрахтових ставок та подовження маршрутів до альтернативних постачальників СПГ.
Якщо конфлікт триватиме, Пакистан, ймовірно, буде змушений використовувати дорожче та брудніше мазутове паливо для виробництва електроенергії. Незважаючи на це, за словами Ікбала Ахмеда, він вважає, що «нас чекає один дуже складний рік, за яким підуть ще два-три важкі роки».
Бангладеш також вразливий з подібних причин, але в меншій мірі, оскільки отримує частину СПГ з інших регіонів. Країні буде важко платити високі ціни, щоб замінити СПГ, який вона інакше отримала б із Перської затоки, а альтернативних видів пального у неї немає. Уряд запровадив заходи з раціонування газу, зокрема вирішив закрити університети.
Як один із найбільших імпортерів СПГ з Перської затоки, Тайвань стикається з наслідками своєї спроби перейти від вугілля до газу, що спалюється чистіше, одночасно відмовляючись від атомної енергії перед повним переходом на відновлювані джерела. Він швидко вжив заходів для забезпечення альтернативних поставок одразу після початку війни.
10 березня Міністерство економіки Тайваню повідомило, що забезпечили 22 партії з Перської затоки, що гарантує відсутність проблем із постачанням до кінця квітня. Проте, за словами Кевіна Лі з Глобального енергетичного центру Атлантичної ради, попит на електроенергію зазвичай різко зростає влітку, що підвищує ймовірність «серйозного дефіциту енергії», якщо Ормузька протока залишиться закритою.
Трейдери зазначають, що Китай і Японія, ймовірно, також куплять деякі спотові партії СПГ, аби компенсувати дефіцит з Перської затоки.
«Наш план полягає в тому, щоб купувати на спотовому ринку від JKM для покриття поставок», — зазначив один японський трейдер СПГ.
Проте трейдери та комунальні підприємства займають вичікувальну позицію і планують повернутися до вугілля.
Інший трейдер також підтвердив, що японські енергетичні компанії наразі утримуються від закупівлі СПГ.
«Лише кілька покупців розглядають можливість придбання спотових партій», – зазначив співрозмовник видання.
Хоча Японія є другим за величиною імпортером СПГ у світі після Китаю, вона менш вразлива до перебоїв у постачанні з Близького Сходу, оскільки лише 6% її поставок проходять через Ормузьку протоку. Китай отримує 30% свого СПГ з Перської затоки, але має певне власне видобування газу і може перейти на вугільну генерацію електроенергії, якщо це буде потрібно.
Японія також планує використовувати більше вугілля та атомної енергетики для виробництва електроенергії. У січні вона частково відновила роботу найбільшої в світі атомної електростанції в префектурі Ніїгата.
Доки більше суден не отримають дозволу на проходження через Ормузьку протоку, світові поставки СПГ залишатимуться обмеженими. Навіть тоді, за словами міністра енергетики Катару Саада Аль-Каабі, на ринку буде менше газу, оскільки 17% потужностей його країни з виробництва СПГ не працюватимуть протягом трьох-п’яти років через атаки на Рас-Лаффан.
«Це означає, що ми будемо змушені оголосити форс-мажор на строк до п’яти років щодо деяких довгострокових контрактів на постачання СПГ», — зазначив Аль-Каабі.
Раніше голова енергетичного відомства ЄС Дан Йоргенсен закликав країни-члени почати завчасно заповнювати газосховища, щоб уникнути конкуренції за постачання та стрибка цін улітку через наслідки війни з Іраном. Він зазначив, що урядам слід знизити цілі наповнення сховищ до 80% та максимально використати гнучкість, передбачену законодавством ЄС. Країни повинні завершити наповнення газових сховищ до 1 грудня.
Ціна на газ у Європі зросла на 35% і досягла 67,35 євро за мегават-годину. Від початку війни США та Ізраїлю в Ірані вартість газу більше ніж подвоїлася.
Війна на Близькому Сході може суттєво змінити світову економіку. Адже на даний момент більшість країн, включаючи розвинені, залежать від енергетичних ресурсів. Детальніше читайте у статті «Глобальна криза. Чому ринки у неї не вірять і що буде, коли повірять» Олексія Куща.