Добрива та Китай – КНР здобуває монопольні позиції на ринку – новини світу.

Поки світ стурбований можливими перебоями з нафтою через конфлікт в Ірані, справжня боротьба може розгорнутися за добрива. І саме Китай, а не держави Перської затоки, має в руках найсильніші важелі.

Загострення обстановки в Ормузькій протоці, стратегічному морському маршруті між Іраном та Аравійським півостровом, через який проходить близько 20% світового обсягу нафти, викликало занепокоєння щодо продовольчої безпеки планети. І хоча побоювання щодо масового голоду є дещо перебільшеними, існує одна серйозна загроза. Завдяки іранській кризі Китай поступово стає глобальним монополістом на ринку добрив, зазначає Bloomberg.

Не лише нафта

Країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСДПЗ), зокрема Саудівська Аравія, Катар та Оман, є основними постачальниками двох із трьох найважливіших рослинних поживних речовин. По-перше, на них припадає близько 25% світового експорту карбаміду (сечовини) — азотного добрива, що сприяє росту листя та стебел. По-друге, ці держави відіграють ще більш значну роль у виробництві фосфорних добрив: виробництво фосфору потребує сірки, яку отримують з нафти та газу, а третина світової сірки походить із Близького Сходу.

Фосфор — одна з трьох основних поживних речовин для рослин поряд з азотом та калієм. Без достатньої кількості цих елементів у ґрунті неможливо отримати належний врожай зернових, овочів та фруктів. Тому порушення постачання фосфорних добрив безпосередньо впливає на врожайність у країнах, що розвиваються, насамперед в Азії та Африці.

Рятівна диверсифікація

Незважаючи на критичну роль Перської затоки, глобальна торгівля добривами є значно більш диверсифікованою, ніж ринок нафти. Ось ключові факти, які спростовують катастрофічні прогнози:

• Європейський Союз загалом експортує більше добрив, ніж усі країни РСДПЗ разом.
• Канада є провідним гравцем на світовому ринку калію (поташу) — ще одного важливого добрива.
• Марокко контролює значну частину світових запасів фосфатної сировини.
• Росія, незважаючи на вторгнення в Україну, зберегла позиції найбільшого у світі експортера добрив. І санкції цього не змінили.
• Побоювання щодо масового голоду після 2022 року виявилися перебільшеними: глобальний рівень голоду з 2022 року дещо знизився, а не зріс.

Таким чином, поточна криза є серйозною, але не катастрофічною. Принаймні в короткостроковій перспективі. Сільськогосподарський сектор має з чого вибирати.

Фактичний монополіст

Найбільш вражаюча частина аналізу Bloomberg стосується величезної ролі Китаю у світовій індустрії добрив. За обсягами виробництва КНР не має рівних:

• 44% світового виробництва фосфатів
• 30% світового виробництва азотних добрив
• 23% світового виробництва сірки
• 13% світового виробництва калію (поташу)

Для порівняння: частка Саудівської Аравії в ОПЕК становить близько 12% світового видобутку нафти. Частка Китаю в деяких категоріях добрив у рази вища. Це свідчить про те, що якщо Пекін вирішить використати продовольчу залежність інших країн як геополітичний важіль, наслідки для світової продовольчої безпеки можуть бути значнішими, ніж будь-яке нафтове ембарго.

Вже зараз Китай забезпечує близько половини імпорту азотних добрив для країн Південно-Східної Азії, а також чверть відповідного імпорту Бразилії та Пакистану. Фактично без китайських добрив ці держави не зможуть прогодувати своє населення.

Рушниця на стіні

Незважаючи на величезний потенціал впливу, до останнього часу Китай не розглядав свій агрохімічний сектор як інструмент тиску. Основна причина — внутрішні пріоритети: партія традиційно дбала насамперед про те, щоб власні фермери мали стабільний і легкий доступ до добрив. Наприклад, Пекін наказав експортерам призупинити відвантаження напередодні весняного посівного сезону через зростання внутрішнього попиту та цін на карбамід.

Проте значні зміни вже відбуваються. Минулого серпня на переговорах між міністрами закордонних справ Китаю та Індії, спрямованих на зниження напруженості навколо спірного гімалайського кордону, відкриття торгівлі добривами стало одним із ключових результатів домовленостей, поряд з рідкісноземельними металами. Тобто Пекін вже використовує добрива як дипломатичний важіль, нехай поки що й у позитивному ключі.

Удар по Індії

На думку Bloomberg, найбільш вразливою до поточної кризи є Індія. Маючи 1,4 мільярда жителів, країна свідомо уникала залежності від сусіда: частка китайських добрив в індійському імпорті — менше 5%. Натомість Нью-Делі надмірно залежить від монархій Перської затоки, що тепер стало очевидною вразливістю.

З огляду на те, що сезон мусонних посівів в Індії розпочинається приблизно у травні, виробники добрив вже б’ють на сполох. Уряд Моді прискорив імпорт карбаміду в екстреному порядку і звернувся до Китаю з проханням про постачання для покриття дефіциту. Відповідь Пекіну стане показовою: чи буде це суто комерційне рішення, чи геополітичний сигнал?

Інший рівень вразливості

Є ще один фактор, який у довгостроковій перспективі може змінити всю гру. Населення Китаю скорочується, а пам’ять про Великий голод часів Мао Цзедуна (1959 — 1961 роки, коли загинули десятки мільйонів людей) поступово зникає разом із поколінням, яке його пережило. Тиск на сільськогосподарські угіддя слабшає, і за нинішніми темпами розвитку Китай може перетворитися з продовольчо вразливої країни на великого агроекспортера — подібно до США, Бразилії, Канади та Австралії.

У такому сценарії китайська індустрія добрив може стати стратегічним геополітичним активом. Причому набагато потужнішим, ніж рідкісноземельні метали, над контролем яких Захід уже б’є тривогу. Якщо до загрози монополії на рідкісноземельні метали додати загрозу контролю над добривами, то йтиметься вже про загрозу голоду. А це зовсім інший рівень вразливості.

Нагадаємо, що міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль попередив про небезпечну спіраль непередбачуваних наслідків, якщо війна на Близькому Сході ще більше загостриться. Він зазначив, що деякі ризики війни, зокрема можлива продовольча криза, не були повністю враховані.