Завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак підкреслив, що дискусія щодо ядерної зброї ставить питання, якою ціною Європа готова забезпечити свою безпеку від російського ядерного тиску. Наразі ця зброя виконує для європейців, в першу чергу, функцію стримування, зменшуючи необхідність масової мобілізації у разі війни, а застосувати її можливо лише за умови, коли виникне загроза існуванню, пише він у статті для D.UA “Франція і Британія замість США? П’ять сценаріїв ядерної автономії для Європи”.
Проте Іжак зазначає, що для України така логіка діє інакше, оскільки країна, яка не має ядерної зброї, розпочала масштабну мобілізацію.
“І виявилося, що коли мобілізація вже проведена, ядерна зброя може не бути найефективнішим інструментом у війні, де потрібна висока точність, а не руйнівна потужність, — пише Іжак. — Кілотонна ядерного вибуху може мати менший ефект, ніж той самий обсяг вибухової речовини, розподілений по кілограму тротилу на мільйон дронів, які точно доставляють заряд до мільйона цілей“.
Тим часом для Європи мобілізація може виявитися складнішим завданням, ніж реалізація одного з ризикованих варіантів ядерної автономії від США. Проте європейці мають час, щоб знайти такий варіант, оскільки Україна відволікає увагу російського агресора на себе, виконуючи цим самим роль стримування.
“Сучасна модель європейської безпеки спирається на український людський ресурс більше, ніж на власну готовність ризикувати. Якщо Європа посилить ядерне стримування, це може створити додаткові обмеження для РФ. Тоді Кремль швидше усвідомить, що «воювати вічно» — безперспективно, а цілі агресії проти України — недосяжні”, — припускає автор, додаючи, що саме тоді може з’явитися шанс розпочати реальні мирні переговори.
Але існує ще один варіант — якщо ядерний чинник буде використано як аргумент для економії на збройних силах і оборонній промисловості Європи. У такому випадку це лише підвищить спокусу для Росії діяти нижче за ядерний поріг.
“Європейська ядерна зброя дійсно виглядає політично реалістичнішою, ніж масова мобілізація у разі широкомасштабної російської агресії. Але вона не може замінити конвенційну силу держав континенту, значна частина якої нині фактично представлена українськими ЗС, — підсумовує автор. — Якщо настав час шукати варіант, як, не порушуючи ДНЯЗ, поєднати посилення європейського конвенційного потенціалу із системою колективного ядерного стримування, Україні варто бути частиною цього процесу“.
Нагадаємо, німецький канцлер Фрідріх Мерц заявив, що веде переговори з президентом Франції Емманюелем Макроном щодо створення спільного європейського ядерного стримування. За задумом, воно буде інтегроване в співробітництво в рамках НАТО — у Європі не буде зон з різними рівнями безпеки. Проте наразі перемовини перебувають на початковій стадії і, за словами німців, вони не спрямовані на зменшення ролі США у цьому питанні.