Японія здійснила безпрецедентний крок у своїй оборонній політиці. Після переконливої перемоги на позачергових виборах у лютому 2025 року правляча Ліберально-демократична партія (ЛДП) без зволікань почала реалізацію своєї передвиборчої програми. Спеціальна експертна група ЛДП ухвалила кардинальні зміни до правил експорту летальної зброї третім країнам, зазначає експосол України в Японії Сергій Корсунський у статті «Від зброї до реакторів: як Японія може стати ключовим партнером України».
Які зміни
До цього часу Японія мала суворі обмеження на постачання оборонного обладнання. Дозволявся лише експорт у межах п’яти вузьких категорій: для служб порятунку, транспортування, попередження, спостереження та розмінування. Саме в трьох із цих категорій Україна вже отримувала японське обладнання. Основне обмеження полягало в тому, що постачання летальної зброї країнам, які перебувають у стані збройного конфлікту, було повністю заборонено.
Нові пропозиції, які чекають на затвердження урядом і парламентом, кардинально змінюють ці правила:
- скасовуються обмеження на постачання летальної зброї країнам, що перебувають у стані війни;
- відкривається можливість експорту озброєнь, розроблених у співпраці з іншими державами, третім країнам;
- оборонне обладнання буде класифіковано на специфічні категорії з окремими правилами для кожної;
- експорт зброї дозволятиметься до тих країн, з якими Японія має угоди про передачу оборонної продукції.
Конкретні деталі, процедури та умови будуть визначені після обговорень в уряді та парламенті, проте вже зараз очевидно: Японія рішуче налаштована значно зміцнити свій оборонний потенціал і допомогти в цьому країнам-союзникам, з якими поділяє спільні цінності.
Інтерес України
На думку Корсунського, прямий інтерес України до співпраці з Японією в оборонній сфері має базуватися на чіткій правовій основі. Перш ніж обговорювати конкретні проєкти, необхідно вирішити ключові питання: захист інтелектуальної власності, запобігання витоку чутливих технологій до країн, що географічно розташовані між Україною та Японією. Заходи формування атмосфери довіри мають охоплювати ширший спектр взаємодії, ніж просто торгівля зброєю чи спільне виробництво.
Крім того, Україну та Японію об’єднує невтішна, але об’єктивна демографічна тенденція: населення обох країн зменшується. З різних причин, але в найближчій перспективі і Токіо, і Київ відчуватимуть нестачу як робочої сили, так і тих, хто міг би поповнити ряди збройних сил.
Це означає, що пріоритет у формуванні оборонних стратегій та виробництві необхідного обладнання буде надаватися автономним і робототехнічним системам. Саме в цій сфері Японія є чи не найкращим партнером у світі.
Китай може скільки завгодно демонструвати людиноподібних роботів, що виконують прийоми кунг-фу. Але зовсім інша справа — прості, надійні та ефективні рішення, здатні вивільнити людські ресурси без втрати ефективності в промисловості та обороні. Армія КНР вміє гарно марширувати на парадах. Питання в тому, чи однаково добре вона виглядає на полі бою.
Спільна розробка автоматизованих та робототехнічних систем — це прямий взаємний інтерес України та Японії, що виходить далеко за межі суто оборонного співробітництва і стосується довгострокової технологічної та промислової стратегії обох держав.
Коли Пекін посилив тиск, у Токіо зробили висновки. Японія відходить від стриманого пацифізму й нарощує оборонні можливості — швидко, системно, без зайвих заяв. Чи означає це нову архітектуру безпеки в Азії? Зміни в політиці Токіо — не ситуативний маневр, а довгостроковий розрахунок. Що це означає для Китаю, США та глобального балансу сил? Про це — в статті «Як Китай розбудив Японію — й отримав зворотний ефект» Надзвичайного і Повноважного Посла України, експосла України в Японії Сергія Корсунського.