Іран планує відповідь на вбивства своїх керівників – аналітики очікують нападів на західні країни.

Щоправда, фахівці говорять про віддалену перспективу.

Іран може вжити заходів у відповідь на вбивство своїх високопрофільних лідерів, включаючи аятолу Алі Хаменеї, шляхом нападу на західного керівника або військовий об’єкт, проте це не відбудеться найближчим часом, а згодом, повідомляє The Financial Times.

Колишній високопоставлений представник національної безпеки Великої Британії, нині старший радник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, Джон Рейн зазначив, що можливості Ірану є асиметричними щодо США, але режим значно інвестував у спроможності проведення диверсій на Заході. За його словами, для іранських лідерів «помста є не лише релігійним обов’язком, а й емоційною реакцією».

«Але вони збережуть це на потім. Це буде страва, яку подають холодною», – зазначив Рейн.

Видання зазначає, що західні розвідувальні служби вже давно звинувачують Іран в організації кампаній залякування, побиття, викрадень і навіть вбивств опонентів за межами країни, від іранських дисидентів до неіранців, яких режим вважає загрозою. З початку війни в лютому кілька європейських країн звинуватили Тегеран в організації хвилі підпалів та інших атак.

Наприкінці минулого року голова британської служби внутрішньої безпеки MI5 Кен МакКаллум заявив про «хвилю іранської транснаціональної агресії», включаючи зірвані плани вбивств в Австралії, Іспанії та Нідерландах. Він повідомив, що MI5 виявила понад 20 потенційно смертельних змов, підтримуваних Іраном, лише у 2025 році.

«Автократичний режим Ірану… відчайдушно намагається змусити замовкнути своїх опонентів по всьому світу, зокрема у Великій Британії», – зазначив він.

Проте експерти вважають, що ліквідація іранських сил безпеки, зокрема вбивства в березні голови Ради національної безпеки Алі Ларіджані та міністра розвідки Есмаїла Хатіба, обмежила можливості Тегерану для негайних дій, хоча система продовжує функціонувати.

Колишній представник європейської служби безпеки розповів виданню, що іранська структура внутрішніх органів безпеки є багаторівневою: «хтось в Ірані спілкується з посередником — наприклад, в Румунії чи Чечні — а ця особа потім взаємодіє з оперативниками в країні-мішені. Це створює дистанцію та правдоподібне заперечення».

Більшість очевидних змов, пов’язаних із Тегераном, були спрямовані проти громадян Ірану. Однак також мали місце атаки на високопрофільних західних лідерів. У 2024 році Вашингтон звинуватив ймовірного члена Корпусу вартових ісламської революції Ірану Шахрама Пурсафі у спробі організувати вбивство колишнього радника Дональда Трампа з національної безпеки Джона Болтона як помсту за ліквідацію у 2020 році керівника сил «Кудс» КВІР Касема Сулеймані.

Американські чиновники повідомили, що Пурсафі протягом 2021-2022 років намагався найняти «злочинні елементи» у США для вбивства Болтона, нібито пропонуючи за цю роботу 300 000 доларів.

За словами європейського чиновника з безпеки, офіцери Підрозділу спеціальних операцій КВІР також намагалися здійснити вбивства та викрадення ізраїльських дипломатів або співробітників розвідки в таких країнах, як Кіпр, Ефіопія, Кенія, Об’єднані Арабські Емірати та Колумбія, а ізраїльські бізнесмени також ставали мішенями в Гані, Танзанії та Сенегалі.

Проте експерт з боротьби з тероризмом та колишній ветеран спеціальних операцій Корпусу морської піхоти США Джонатан Хакетт вважає, що загибель під час війни кількох ключових осіб в іранських службах безпеки та зовнішньої розвідки зробила будь-яку масштабну операцію Ірану найближчим часом малоймовірною.

«Справжня проблема, яку іранці створили для себе, полягає в тому, що одна особа монополізує цей напрям, і після її смерті вона не зможе передати свій вплив наступнику», – зазначив він.

Експерти вказують, що оперативники Тегерану за кордоном не завжди є іранцями. Переважно це люди, які ідеологічно підтримують ісламську республіку, тому у них немає жодних моральних вагань щодо вбивства тих чи інших осіб.

Як повідомляла газета The Wall Street Journal, війна США та Ізраїлю в Ірані змінила режим країни зовсім не в кращий бік. Після ліквідації попередніх лідерів порожнечу заповнюють радикали, які продемонстрували мало інтересу до політичного компромісу як вдома, так і за кордоном.