Останній дипломатичний конфлікт між Вашингтоном і Римом, викликаний висловлюваннями Дональда Трампа щодо Джорджі Мелоні, став ще одним свідченням напруженості у відносинах США з ключовими партнерами. Сучасна стратегія американського президента дедалі більше нагадує “випалену землю” на міжнародній арені, де публічні образи перетворюються на реальні геополітичні розриви, зазначає політичний коментатор CNN Аарон Блейк.
Зокрема, прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, яку нещодавно вважали головною ідеологічною союзницею Трампа в Європі, опинилася серед його критиків після розбіжностей щодо американської політики стосовно Ірану. Американський президент публічно звинуватив її у “боягузтві”, а згодом заявив, що Мелоні нібито “благала його про фото” під час саміту G7. У Римі ці слова охарактеризували як “чисту вигадку”, підкресливши, що Італія ніколи ні про що не благає, після чого міністр закордонних справ Антоніо Таяні скасував запланований візит до Вашингтона.
Президент Франції Еммануель Макрон вже тривалий час залишається однією з основних мішеней для особистих нападів Трампа. Американський лідер неодноразово висміював концепцію «стратегічної автономії» Європи та дозволяв собі різкі коментарі щодо особистого життя французького президента. Останнім часом він також поставив під сумнів роль Парижа в європейській безпеці, заявивши, що Макрон нібито “втратив контроль” над ситуацією в ЄС.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зазнав критики після того, як Лондон відмовився надати британські військові бази для американських операцій на Близькому Сході. У відповідь Трамп заявив, що “це вам не Вінстон Черчилль”, а під час міжнародних заходів неодноразово демонстрував зневажливе ставлення до британського прем’єра.
Не уникнув нападів і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Після його критики американської політики на Близькому Сході Трамп порадив німецькому лідеру “займатися власною розваленою країною”, а також оголосив про намір скоротити американську військову присутність у Німеччині, вивівши близько п’яти тисяч військовослужбовців із місцевих баз.
Канадський прем’єр Марк Карні та глава уряду Іспанії Педро Санчес також регулярно стають об’єктами критики з боку американського президента. Карні довелося вислуховувати погрози новими митами та заяви про те, що Канада нібито існує лише завдяки США, тоді як сам Трамп неодноразово жартував про перетворення країни на “51-й штат”. Санчес, у свою чергу, постійно піддається критиці через міграційну політику Іспанії та недостатню, на думку Вашингтона, активність Мадрида в євроатлантичних справах.
Окреме місце у цьому списку займає президент України Володимир Зеленський. За оцінками аналітиків, він перебуває під постійним тиском Білого дому, який прагне швидкого завершення війни на умовах, неприйнятних для Києва. Трамп регулярно пов’язує питання американської допомоги з готовністю України до компромісів, називає Зеленського “найкращим торговцем в історії” та погрожує подальшою ізоляцією України у разі відмови від запропонованого Вашингтоном сценарію замороження конфлікту.
На цьому фоні привертає увагу позитивне ставлення Трампа до авторитарних лідерів, таких як Віктор Орбан чи Володимир Путін. Аналітики вважають, що така політика може спровокувати консолідацію західних країн проти подібної стратегії вже найближчим часом. У прагненні домінувати над партнерами американський лідер ризикує опинитися у повній міжнародній ізоляції від власного ж табору союзників.