Президент США Дональд Трамп вважає себе експертом у “мистецтві укладати угоди”. Проте терплячі переговори не є його способом дій. Після невдалих спроб мирних переговорів з Іраном США вирішили знову загострити ситуацію, оголосивши про блокаду Ормузької протоки.
Ця нова стратегія, ймовірно, матиме протилежний ефект. Фактичне перекриття Іраном Ормузької протоки вже призвело до різкого підвищення світових цін на енергоносії. Однак американська блокада ще більше підвищує ціни на нафту і газ. Це також збільшує ризик того, що Іран відповість подальшою ескалацією, зокрема ударами по енергетичній інфраструктурі в регіоні Перської затоки, вважає Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.
“Іранці вважають, що в цьому протистоянні час працює на їхню користь — і, ймовірно, вони мають рацію. Чим довше залишається закритою Ормузька протока, тим сильнішим стає економічний і політичний тиск на США та їхніх союзників. У результаті позиції Ірану на переговорах, швидше за все, посиляться — якщо і коли мирні перемовини відновляться”, — додає оглядач.
Фатіх Бірол, виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства, вже назвав втрату приблизно 20% світових поставок енергоносіїв “найбільшою загрозою глобальній енергетичній безпеці в історії”. Він попередив, що нинішня криза може перевершити загальний ефект нафтових потрясінь 1970-х років, які призвели до кількарічної інфляції, економічних спадів та нормування пального.
На думку Рахмана, економічні наслідки нинішньої війни певний час були пом’якшені, оскільки значна частина нафти й газу з Перської затоки вже перебувала в морі на момент, коли США та Ізраїль атакували Іран 28 лютого. Але тепер наслідки закриття Ормузької протоки — а також атак Ірану на енергетичну інфраструктуру в регіоні — починають відчутно проявлятися.
Зростання цін на пальне на заправках — лише початок. Дефіцит авіаційного пального вдарить по авіаперевезеннях, що негативно вплине на туризм напередодні ключового літнього сезону в Європі. Нестача гелію — значна частина якого виробляється в Катарі — може зупинити виробництво напівпровідників. Виробництво продуктів харчування також постраждає через дефіцит добрив, що призведе до подальшого зростання цін.
Трамп, очевидно, сподівається, що економічний тиск на Іран через блокаду змусить Ісламську республіку швидко відступити. Але іранський режим є винахідливим, жорстким і бореться за своє виживання. Іран також має певну фінансову “подушку” завдяки нещодавнім продажам нафти за завищеними цінами й може отримувати частину доходів через експорт газу трубопроводами.
Якщо блокада Трампа не змусить Іран підкоритися волі США, перед Вашингтоном постануть дуже складні рішення. Президент США вже допускав можливість нищівних ударів по іранській інфраструктурі й іноді натякає, що військова операція з відкриття протоки може бути легкою.
Але правда полягає в тому, що якби ці варіанти були справді ефективними або здійсненними, їх би вже застосували раніше. Навіть якщо США зможуть провести кілька військових кораблів через протоку, це не гарантує безпеки комерційного судноплавства.
Ірану не потрібно топити чи блокувати кожен танкер — достатньо кількох атак дронами або швидкісними катерами, щоб зробити перевезення танкерами практично неможливими для страхового покриття.
“Негативні політичні та стратегічні наслідки цієї війни виходять далеко за межі Близького Сходу. Протести через ціни на пальне в Ірландії минулого тижня майже паралізували країну, змусивши уряд залучити армію для розблокування автошляхів і портів, а також оголосити про виділення 505 млн євро на субсидії на пальне”, — стверджує Рахман.
Ірландія, ймовірно, стане лише першою країною, що зіткнеться з подібними потрясіннями. Менш фінансово спроможні уряди в Азії та Європі навряд чи матимуть достатні ресурси, щоб “заспокоїти” протестувальників.
Ще до оголошення американської блокади багато представників нафтової галузі, схоже, вже неофіційно змирилися з ідеєю платити Ірану за прохід через протоку. Часто згадується тариф у 1 долар за барель нафти.
Адміністрація Трампа наполягає, що така система зборів з боку Ірану є неприйнятною. США мають рацію, адже це створило б серйозні наслідки для свободи судноплавства у світі та балансу сил на Близькому Сході. Одна країна — Іран — отримала б вигідний контроль над світовими поставками нафти й газу. Це дало б йому змогу використовувати доходи для відновлення своїх проксі-мереж і ядерної програми.
“Пошук шляхів завершення війни — і спричиненої нею енергетичної кризи — вимагатиме стратегічного бачення, терпіння та здатності розуміти компроміси й вибудовувати альянси. Усі ці якості відсутні у Трампа”, — підсумував оглядач.
Нагадаємо, союзники по НАТО заявили, що не планують долучатися до ініціативи президента США Дональда Трампа щодо блокади іранських портів. Зокрема, вони пропонують втрутитися лише після завершення бойових дій.