Конфлікт між Пакистаном та Афганістаном – збройні сили Пакистану розпочали широкомасштабні атаки на Талібан.

Автор Сергій Данилов Центр близькосхідних досліджень

Конфлікт між Пакистаном і Афганістаном розпочався у лютому 2026 року після низки терактів у Пакистані, які Ісламабад пов’язав із рухом «Техрік-е-Талібан Пакистан» (ТТП) з території Афганістану. Після чергової серії атак, що призвели до численних жертв, 21–22 лютого пакистанські ВПС здійснили авіаудари по провінціях Нангархар, Пактіка та Хост в Афганістані. У відповідь на бомбардування 26 лютого Афганістан розпочав «масштабну наступальну операцію» вздовж лінії Дюранда (Durand Line) в кількох провінціях. Афганські сили атакували пакистанські пости та оголосили про захоплення кількох прикордонних позицій.

Очевидно, що в Ісламабаді лише й чекали на привід для початку повномасштабних бойових дій проти Афганістану, оскільки вважали, що в прямому зіткненні з використанням авіації та ракет матимуть вирішальну перевагу. Тому 27 лютого Пакистан розпочав операцію «Праведна лють» (Ghazab Lil Haq) із масованих авіаударів по військових об’єктах у Кабулі, Кандагарі, Пактії та інших регіонах. Пакистанський міністр оборони Хаваджа Асіф оголосив «відкриту війну» з Талібаном, звинувативши Афганістан у «експорті тероризму» та перетворенні країни на «хаб терористів». Бойові дії тривають вже тиждень, і Пакистан збільшує інтенсивність атак.

Витоки проблеми

Уряд Талібану в 1990-х роках систематично не визнавав «лінію Дюранда», що позначає міждержавний кордон між Афганістаном і Пакистаном. Цей кордон став символом розділеної пуштунської нації для всіх афганських лідерів. Сучасний режим Талібану наслідує приклад своїх попередників. В Ісламабаді це сприймають як перешкоду та виклик доктрині «стратегічної глибини» Пакистану в Афганістані. На даному етапі символом єдності пуштунів по обидва боки кордону став рух «Техрік-е-Талібан Пакистан».

Пакистан та Афганістан обмінялися сильним вогнем на кордоні

ТТП виник як коаліція пуштунських бойових угруповань у прикордонних районах Пакистану, де традиційно проживають пуштунські племена, приблизно у 2007 році на фоні очолюваної США «війни з тероризмом». Ідеологія ТТП корениться в деобандському джихадизмі з міцними історичними зв’язками з афганським Талібаном та Аль-Каїдою. ТТП діє переважно в провінціях Хайбер-Пахтунхва та Белуджистан, але зберігає певні можливості у великих містах Пакистану.

Після тривалої та жорстокої операції за підтримки США проти повстанців у 2015 році пакистанські військові оголосили про «феноменальний успіх» у війні проти бойовиків ТТП. Однак вже у 2018 році новий лідер групи Нур Валі Мехсуд почав відновлювати структури організації. Нове дихання ТТП отримало після приходу Талібану до влади в Афганістані. Протягом останніх чотирьох років напади в Хайбер-Пахтунхві різко почастішали, що викликало побоювання у багатьох щодо повернення до жахів розквіту ТТП наприкінці 2000-х років. Хоча відродження ТТП залишається зосередженим переважно в Хайбер-Пахтунхві, багато експертів висловлюють занепокоєння, що бойовики Талібану можуть просунутися в інші регіони, як це було десять років тому.

Найсмертоносніші терористи

Афганські тилові райони є для ТТП стратегічно важливими, оскільки забезпечують стратегічну глибину. Саме в Афганістані бойовики проходять навчання, відпочивають, отримують поповнення та спорядження, а також за потреби відступають. Військова кампанія групи зараз характеризується поєднанням тактики індивідуального терору із засідками й складними атаками проти поліції, військових та адміністративного апарату. У 2024–2025 роках багато дослідників терору вважали ТТП однією з найсмертоносніших груп у світі. Нині чисельність угруповання оцінюють приблизно в 30 тисяч бойовиків, які фактично контролюють певні території штату Хайбер-Пахтунхва та окремі ділянки пакистано-афганського кордону.

Згідно з даними дослідницької групи Armed Conflict Location & Event Data (ACLED), у 2025 році ТТП здійснив понад 600 нападів, що є найгіршим показником за десятиліття. Тисячі поліціянтів і військовослужбовців загинули, а кількість жертв серед цивільного населення продовжує зростати через спроби ТТП дестабілізувати регіон. Лише за останні три місяці Центр досліджень безпеки в Пакистані повідомив про збільшення насильства з боку бойовиків на 75%.

Ситуація дійшла до того, що ТТП почав встановлювати контрольно-пропускні пункти та блокпости. За свідченнями місцевих ЗМІ, бойовики відкрито пересуваються житловими районами, де забирають їжу у місцевих жителів, вимагають гроші та викуп від підприємств. У районах, де панує ТТП, закриваються бізнеси й відчувається атмосфера страху.

Уряд Пакистану поклав відповідальність за відродження виключно на режим Талібану в Афганістані, звинувативши його в наданні безпечного притулку угрупованню та щомісячної фінансової допомоги його лідеру Нур Валі Мехсуду.

Специфічний політичний ландшафт самого Пакистану також ускладнив боротьбу з ТТП. Ув’язнення популярного колишнього прем’єр-міністра Імрана Хана, який родом із Хайбер-Пахтунхви, призвело до втрати довіри до держави в регіоні. ТТП використовує втрату легітимності держави для вербування нових членів. За свідченнями місцевих ЗМІ, люди бояться центрального уряду й військових так само, як і Талібану.

Афганський Талібан заперечує будь-яку причетність до ТТП. «В Афганістані немає безпечних місць для ТТП», — заявив міністр закордонних справ афганського Талібану Амір Хан Муттакі.

«Відкрита війна»

У жовтні 2025 року Пакистан уже проводив обмежену військову операцію. Зіткнення між пакистанськими та афганськими силами того місяця призупинилися на час переговорів, які традиційно відбулися за посередництва Катару й Туреччини. Переговори зайшли в глухий кут із листопада. Оскільки напади бойовиків тривали, Ісламабад попереджав, що залишає за собою право завдати удару по території Афганістану. Що й сталося наприкінці лютого цього року.

Ісламабад намагався чинити тиск на Кабул й іншими способами. Було запроваджено економічні санкції, закрито кордони та заборонено двосторонню торгівлю. Також було депортовано сотні тисяч афганських біженців, які проживали у Пакистані. Тепер він вимагає від афганців отримати візи для перебування в країні.

Пакистан погрожує “знищити” талібів після провалу мирних переговорів

З кінця лютого цього року Пакистан проводить те, що офіційні особи називають «невпинною та вивіреною кампанією», яка включає як наземні наступальні дії, так і авіаудари, спрямовані на знищення інфраструктури, що сприяє транскордонним терористичним атакам. Фактично пакистанська армія знищує всю військову інфраструктуру Афганістану. В центрі уваги операції залишаються військові бази Талібану, склади боєприпасів та інші об’єкти. Також поставлено завдання зайняти стратегічні пости на території Афганістану, щоб створити буферну зону для запобігання вторгненням ТТП. Кінцева мета — ослабити Талібан настільки, щоб групи-конкуренти могли претендувати на владу.

Протягом минулого тижня пакистанські військові завдали понад 50 авіаударів по афганських військових цілях. Однак нічого з того, що Пакистан уразив до неділі, не мало символічної ваги Баграма — найважливішого арсеналу країни.

За словами джерела, яке цитує пакистанська преса, кампанія триватиме доти, поки Кабул не зробить «чіткого й незворотного вибору» між ТТП і Пакистаном: «Афганський Талібан не може плавати на двох човнах». Ісламабад вимагає видати Нур Валі Мехсуда та інших терористів.

Таліби мобілізують цивільне населення, оскільки формулювання Пакистаном концепції «відкритої війни» починає ставати реальністю. Однак самі транскордонні бої зараз не є головною проблемою Ісламабада. Більший ризик виникає через бойові групи, які вже перебувають у Пакистані та яким не потрібно перетинати кордон. За багатьма свідченнями, ТТП віддав наказ бойовикам готувати напади в Пакистані на підтримку Талібану. Пуштунські загони можуть пробувати вести військові дії по обидва боки кордону, але значно більшу проблему для Ісламабада становлять терористичні акти у великих містах. Також у пакистанському інформаційному просторі циркулюють чутки про ймовірність терористичних актів проти важливих ядерних об’єктів і критичної інфраструктури.

Прем’єр-міністр Пакистану Шехбаз Шаріф звинуватив ТТП у співпраці з індійськими спецслужбами. Такі звинувачення наразі не виглядають достатньо обґрунтованими. Натомість існує ширша рамка співробітництва між Афганістаном і Індією. Коли Талібан лише прийшов до влади в Кабулі, співпраця з Нью-Делі виглядала неймовірною. Однак вже незабаром дві країни почали обережно налагоджувати контакти, що призвело до встановлення повноцінної взаємодії вже за кілька років. Зараз Кабул і Нью-Делі є повноцінними партнерами, що викликає відкрите роздратування в Ісламабаді.

Малоймовірно, що Талібан погодиться на будь-які вимоги Пакистану стосовно дій проти лідерів ТТП у прикордонних районах Афганістану з Пакистаном. І навіть наявність в істеблішменті Талібану впливової пропакистанської партії не змінить ситуації. Крім того, капітуляція Талібану перед ТТП відкриє простір для інших, більш екстремістських угруповань, таких як Ісламська держава провінції Хорасан (ІДХП). Лідери Талібану керуються тією ж логікою, що й Пакистан протягом майже двох десятиліть, відкидаючи вимоги колишнього афганського уряду та США щодо обмеження діяльності Талібану на своїх територіях. Як і Пакистан тоді, Талібан нині стверджує, що ТТП є внутрішнім питанням Пакистану і що останній має вирішити свої проблеми всередині країни. В Ісламабаді налаштовані дуже рішуче, а традиційні посередники зараз зайняті зовсім іншими справами. Тому з великою ймовірністю світ стане свідком тривалої військової кампанії Пакистану, яка матиме дуже неочікувані наслідки.