Конфлікт між Росією та НАТО може розпочатися протягом наступних двох років – яку роль у цьому процесі може зіграти Трамп.

На думку європейського парламентаря Аалтоли, останні рішення Вашингтона можуть створити в Росії вікно можливостей. 

Європейці стурбовані, що російський лідер Владімір Путін може ініціювати війну проти них і перевірити НАТО на міцність вже в найближчі два роки, скориставшись тим, що Дональд Трамп залишатиметься президентом США, а сам Союз ще не встигне зміцнити свій оборонний потенціал, повідомляє Politico. Тому політики вважають можливим початок російської наземної операції, хоча і вважають її малоймовірною, оскільки вторгнення в Україну дійсно виснажило ресурси РФ. 

“Щось може статися дуже скоро — у Росії з’явилося вікно можливостей, — зазначив член комітету з закордонних справ Європарламенту Міка Аалтола. — США виходять з Європи, трансатлантичні відносини в занепаді, а ЄС ще не повністю готовий самостійно взяти на себе відповідальність”. 

Аалтола підкреслює, що в Європі вважають, що РФ може вчинити “щось більш цілеспрямоване” або розпочати вторгнення, щоб створити неоднозначність. Мета Кремля, на думку фінського євродепутата, — посіяти розбрат у НАТО щодо доцільності застосування 5-ї статті Колективного договору. 

ЗМІ зазначають, що за останні роки витрати європейських країн на оборону дійсно значно зросли, але повний ефект від цього вони можуть відчути не зараз, а лише через кілька років. Навіть у “Дорожній карті оборонної готовності” зазначено, що НАТО буде готовим до “надійного стримування своїх супротивників та реагування на будь-яку агресію” до 2030 року. Тим часом термін перебування Трампа на посаді президента США закінчується в січні 2029 року.

“Це насправді найгірше, що можна створити в демократичних країнах”, — висловився Аалтола щодо держав, які намагаються применшити російську загрозу, адже це може ввести Європу в оману щодо безпекових ризиків. 

Нагадаємо, за інформацією Politico, на неформальному саміті на Кіпрі 23-24 квітня лідери ЄС обговорили механізми взаємної допомоги у разі нападу та те, як у такому випадку уникнути провокації конфлікту, протиставивши своє рішення головному “козирю” НАТО — п’ятій статті Колективного договору. Опція, яку розглядали західні політики — це стаття 42.7 договору ЄС, яка якраз і передбачає взаємну допомогу країн Союзу у випадку агресії ззовні, але цей механізм працює не до кінця зрозуміло.