Новий світовий порядок: що змінить гегемонію США – новини міжнародної сфери.

Відомі аналітики та західні лідери на форумах у Давосі та Мюнхені дійшли сумного висновку: повоєнний світовий порядок, заснований на американському лідерстві та правилах, зруйновано, а майбутнє цивілізованих норм викликає сумніви.

Повоєнна структура міжнародної безпеки та економічного співробітництва, яку США формували протягом 80 років, зазнає безпрецедентного руйнування. І це вже не заперечують навіть найзапекліші прихильники трансатлантичного альянсу. Саме такий висновок прозвучав на двох ключових міжнародних платформах — Всесвітньому економічному форумі у Давосі та Мюнхенській безпековій конференції — на початку 2026 року, повідомляє The Guardian.

Світ визнав кінець епохи

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні виступив у Давосі з промовою, яка стала справжньою сенсацією для зібраної там космополітичної еліти: він прямо заявив, що повоєнний світовий порядок, гарантований США, завершився. Організаційний принцип, який існував десятиліттями (економічна взаємозалежність між державами є запорукою миру), більше не діє. Його знищили Сполучені Штати.

Карні закликав інші країни прийняти нову реальність: американське лідерство зникло, і необхідно створити альтернативну глобальну архітектуру, яка не залежатиме від великих держав, що прагнуть підпорядкувати собі всіх інших. «Великі держави почали використовувати економічну інтеграцію як зброю, тарифи як важіль тиску, фінансову інфраструктуру як інструмент примусу, а ланцюги постачань — як вразливість, яку можна використати», — зазначив він, описуючи новий геополітичний ландшафт.

Кілька тижнів потому канцлер Німеччини Фрідріх Мерц відкрив Мюнхенську безпекову конференцію словами про те, що «міжнародний порядок, заснований на правах і нормах, нині руйнується». Він попередив: «претензія США на лідерство оскаржується, а можливо, вже й втрачена». У доповіді, підготовленій для конференції, йшлося прямо: «Американо-центрований світовий порядок, який формувався понад 80 років після завершення Другої світової, нині знищується».

Дональд Трамп дійшов висновку, що інші країни ставилися до США як до наївного: безкоштовно користувалися американськими безпековими гарантіями та зловживали відкритим ринком. Це переконання ігнорує той факт, що саме США встановили більшість правил. І порушували їх, коли це було вигідно Вашингтону. Але саме воно стало рушієм для руйнації.

Карні сформулював вибір так: «Конкурувати між собою за прихильність великих держав, або об’єднатися, щоб створити третій шлях із реальним впливом». І певні спроби вже робляться. Нові торговельні угоди та «стратегічні» партнерства з’являються всюди. Побоювання мит Трампа у січні 2025 року спонукали ЄС та Індію підписати угоду про вільну торгівлю, яка перебувала в «підвішеному стані» 20 років. Канада, Південна Корея та Бразилія звертаються до Китаю як до противаги США. Карні перед своєю давоською промовою побував у Пекіні, а Стармер — кількома тижнями пізніше.

Однак будувати стійкі альянси вкрай складно. Яскравий приклад: ЄС нарешті підписав торговельну угоду з торговим блоком Меркосур, яку ще 2019 року уклали на папері, але майже одразу законодавці Європарламенту заблокували її в суді під тиском агролобі, яке боїться конкуренції з Південною Америкою.

Що світ втрачає

Попри всі звинувачення у лицемірстві та нав’язуванні своєї волі «дулом пістолета», особливо в Латинській Америці, американо-центрований порядок забезпечував низку реальних суспільних благ. Серед них:

• система правил і механізмів врегулювання суперечок, яка підтримувала глобальну ліберальну економіку;
• долар як глобальний засіб обміну;
• низькоризикові казначейські облігації США для урядів та інвесторів по всьому світу;
• режим колективної безпеки — від Балкан до Тихого океану.

Втрата всього цього означає опинитися у вакуумі. І заповнити його нікому. Китай, єдина країна, порівнянна за потужністю з США, не прагне взяти на себе роль глобального гегемона і захищати ліберальний багатосторонній порядок. Власна меркантилістська модель — від заниження курсу валюти до субсидування експортерів при закритому внутрішньому ринку — робить Пекін ненадійним лідером в очах Європи та країн Латинської Америки, які потонули у китайських товарах.

Залежні від США

Японія, одна з найбільших економік світу, надто залежить від американських безпекових гарантій, щоб відверто ігнорувати Вашингтон. Євросоюз, який за деякими показниками рівний США за розміром економіки, також не може вийти з американської тіні, особливо з огляду на залежність від США у питанні стримування Росії та захисту України. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прямо охолодив оптимістів: «Якщо хтось тут думає, що ЄС чи Європа загалом може захистити себе без США — продовжуйте мріяти. Ми не можемо. Ми потрібні одне одному».

Канада, попри риторику незалежності, направляє дві третини свого експорту до США. Навіть французькі мрії про «стратегічну автономію» розбиваються об реальність: Європа просто не виробляє того озброєння, яке знадобиться для справжньої самостійності. Нещодавня суперечка довкола франко-німецького проекту винищувача лише підкреслила: політичної волі для таких проектів катастрофічно бракує.

Але Карні, ймовірно, правий: це «розрив, а не перехід». Навіть якщо після Трампа до влади прийде «розумна людина з розумінням цінності взаємовигідних міжнародних відносин» — переконати країни, які провели чотири роки, захищаючись від американської агресії, просто повернутися під крило США буде вкрай складно.

Новий світ безладу

Президент Фінляндії Александер Стубб, якого Карні навів як джерело натхнення для нового канадського підходу до зовнішньої політики, порівнює нинішню ситуацію з переломними моментами Першої та Другої світових воєн і завершенням холодної війни. «Ми живемо в новому світі безладу», — стверджує він. Наступні 5—10 років, за його словами, визначать світовий порядок на наступні 30—50.

Стубб виступає за відновлення міжнародних інституцій, заснованих після Другої світової — ООН, МВФ, Світового банку, СОТ — але з перерозподілом впливу на користь країн «глобального півдня»: Бразилії, Індії, Індонезії. Втім, без участі США побудувати таку систему буде вкрай важко.

Найімовірніший сценарій — не новий порядок, а повний безлад: без погоджених правил міжнародної торгівлі, фінансів і спільного розуміння суверенітету. Можливий розкол на сфери впливу: більшість слабших країн опиняться у «васальній» залежності від Китаю або США, тоді як окремі великі гравці «глобального півдня» — Бразилія, Індія, Індонезія — спробують балансувати між двома полюсами.

Нова реальність буде дорожчою і небезпечнішою для всіх. Відмова від глобальних ланцюгів постачань та спільних інституцій означає: зростання витрат для бізнесу і споживачів, звуження ринків, кожна країна змушена буде самостійно шукати захист від загроз: економічних, екологічних, безпекових.

«Ми пошкодуємо, що обрали цей шлях», — резюмує The Guardian. Адже «сильний може робити те, що хоче, а слабкий мусить терпіти те, що неминуче» — ця теза Фукідіда знову стає реальністю.

Світ більше не вірить у «правила», але й хаос не пропонує стабільності. У Мюнхені прозвучала нова формула: інтерес, підкріплений спроможністю. Чи означає це повернення до політики сили — і яке місце в цій конструкції відведено Україні? Завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак у статті «Мюнхен-2026: правила для світу, заснованого на силі» аналізує сигнали Вашингтона й відповіді Європи.