Серед держав Перської затоки існує тривога, що відновлення судноплавства через Ормузьку протоку може стати найбільшим досягненням переговорів між Іраном та США, але не призведе до деескалації, яку вони вважають критично важливою для безпеки регіону.
Як повідомляє Reuters, представники та експерти очікують, що наступний раунд переговорів, запланований в Ісламабаді, буде зосереджений не на іранських ракетах чи регіональних посередниках, а на обмеженнях збагачення урану та на тому, як управляти впливом Ірану на протоку, яка є ключовим маршрутом для постачання нафти у світі.
Представники країн Перської затоки попереджають, що такий підхід може посилити вплив Ірану на енергетичні поставки в Близькому Сході, оскільки він не усуває його вплив, акцентуючи увагу на глобальній економічній стабільності, і залишає країни, які найбільше піддаються енергетичним та безпековим ризикам, поза межами офіційних рішень.
Джерела з країн Перської затоки стверджують, що дипломатичні зусилля між США та Іраном наразі зосереджені не стільки на скороченні іранської ракетної програми, скільки на рівнях збагачення урану та неявному визнанні впливу Тегерана на Ормузьку протоку. При цьому переговори щодо збагачення урану залишаються в застої, оскільки Іран відкидає як вимоги нульового збагачення, так і вимоги щодо вивезення своїх запасів за кордон, але сама зміна пріоритетів викликає занепокоєння.
«Врешті-решт Ормуз стане червоною лінією. Раніше це не викликало проблем, тепер стало інакше. Ворота змістилися», – зазначило одне джерело з країн Перської затоки, близьке до урядових структур.
Погрози Ірану судноплавству в Перській затоці під час конфлікту порушили давні табу навколо протоки, що вперше зробило її прохід реальним важелем впливу в переговорах. Секретар РНБО Росії Дмітрій Мєдвєдєв навіть охарактеризував контроль Ірану над Ормузькою протокою як «ядерну зброю країни». У цій фразі Ормузький регіон представлений як важіль, що дозволяє Ірану підвищувати витрати та формувати правила, не переходячи ядерний поріг.
Іранські представники служб безпеки неофіційно поділяють цю точку зору, описуючи протоку не як непередбачений ресурс, а як давно підготовлений інструмент стримування.
«Іран роками готувався до сценарію, що передбачав закриття Ормузької протоки, плануючи кожен крок. Сьогодні це один із найефективніших інструментів Ірану – форма географічного важеля, яка служить потужним стримуючим фактором», – зазначив високопоставлений представник іранської служби безпеки.
Джерело охарактеризувало протоку як «золотий, безцінний актив, що корениться в географії Ірану, який світ не може відібрати саме тому, що він виходить із місця розташування Ірану».
Друге іранське джерело, близьке до Корпусу вартових ісламської революції, пішло далі, припустивши, що давнє табу щодо використання Ормузького протоки тепер порушено. Це джерело описувало Ормуз як меч, «витягнутий з піхов», який США та держави регіону не можуть ігнорувати, надаючи регіону важелі впливу проти зовнішніх сил.
Аналітики зазначають, що найбільше арабські країни Перської затоки непокоїть те, що, хоча іранські ракети, безпілотники та маріонетки неодноразово атакували їхній регіон, переговори все частіше зосереджуються майже виключно навколо Ормузького регіону через його глобальний економічний вплив, що відводить на другий план питання безпеки в затоці.
За словами джерел у країнах регіону, по суті, суперечка щодо Ормузької протоки полягає не стільки в тому, хто контролює протоку, скільки в тому, хто встановлює правила проходу, що відображає ширший зсув від фіксованих міжнародних норм до домовленостей, заснованих на силі.
Це, за словами президентки Центру політики ОАЕ Ебтесама Аль-Кетбі, свідчить про дисбаланс між тими, хто визначає правила, і тими, хто несе відповідальність за їх порушення.
«Хто страждає від ракет і посередників? Ізраїль, і зокрема країни Перської затоки. Для нас було б добре (вирішити питання) ракет, посередників — і Ормузького регіону. І, схоже, їм байдуже ні на ракети, ні на посередників», – зазначила вона.
Аналітики попереджають, що такий підхід до переговорів не стільки вирішить напруженість, скільки стабілізує її на контрольованому рівні, результат, який може влаштувати Вашингтон і Тегеран, але ризикує посилити нестабільність для країн Перської затоки, які живуть під загрозою ракетних атак.
Дипломати повідомляють, що представники країн Перської затоки закликали Вашингтон не до повного скасування санкцій щодо Ірану, а виступають за поетапний підхід до перевірки поведінки країни. Вони зазначають, що основні загрози залишаються невирішеними, зокрема ракети, здатні вразити столиці країн Перської затоки, та озброєні маріонетки Ірану, які використовуються як продовження іранської держави.
Настрої щодо США у країнах Перської затоки наразі коливаються від тихого обурення до зростаючого розчарування та плутанини щодо одностороннього прийняття рішень Вашингтоном.
Голова Дослідницького центру Перської затоки в Саудівській Аравії Абдулазіз Сагер зазначив, що вирішення іранської проблеми вимагає «іншого підходу».
І хоча лідери країн Перської затоки обурені тим, що їх відсувають на другий план, вони публічно та в приватному порядку визнають, що військовий потенціал США продовжує формувати результати завдяки їхній перевазі.
Водночас директор дослідницького центру B’huth у Дубаї Мохаммед Бахарун зазначає, що один з уроків війни полягає в межі залежності від одного зовнішнього захисника.
Напередодні президент США Дональд Трамп заявив, що вважає «вкрай малоймовірним» продовження двотижневого перемир’я з Іраном, якщо до його закінчення угоди не буде досягнуто. Ормузька протока, через яку до війни проходило близько 20% світового нафтового споживання, залишиться заблокованою до підписання договору.