Росія посилює свій вплив в Африці, використовуючи релігію, освіту та засоби масової інформації.

Наймасштабніша експансія в історії Російської православної церкви стає новим потужним інструментом Кремля.

Глибоко в виноробному регіоні Південної Африки, неподалік містечка Робертсон, серед рядів бляшаних хатинок і вздовж ґрунтової дороги, де босоногі діти грають, розташований маленький шматочок Росії, повідомляє Bloomberg.

Будівля абрикосового кольору з вигнутим куполом заявляє про свою приналежність до Московського патріархату Російської православної церкви написом африкаанс на вивісці. Всередині — ікони, килими та свічники, предмети, які більше нагадують храм у Санкт-Петербурзі, ніж у Західному Кейпі Південної Африки. Проте цей осередок — лише один із сотень подібних церков, що з’явилися по всій Африці.

Континент давно привертає увагу Росії. Радянський Союз підтримував деколонізацію та допомагав новим незалежним державам під час Холодної війни, тоді як Захід викликав недовіру своєю політикою, зокрема фактичною бездіяльністю щодо протидії апартеїду в Південній Африці.

Тепер, стикаючись із новими санкціями через війну проти України та новою геополітичною епохою, Москва намагається знову використати свої старі зв’язки «м’якої сили» в умовах відсутності значних економічних важелів «жорсткої сили».

Останні роки характеризуються домінуванням Китаю, який став найбільшим торговельним партнером Африки та інвестує в дороги, залізниці й порти. Ширша мета Москви може бути дипломатичною — заручитися міжнародною підтримкою з боку континенту, який має 54 голоси в Організації Об’єднаних Націй. Водночас Кремль та пов’язані з ним структури покладаються на африканські країни для вербування людей до армії та для виробництва боєприпасів, які використовуються у війні проти України.

«Росія намагається розвивати свою політику впливу в усіх африканських країнах», — зазначає Тьєррі Віркулон, координатор Обсерваторії Центральної та Південної Африки Французького інституту міжнародних відносин, відомого як IFRI. «Вони прагнуть створити образ великої держави, дружньої до всіх африканців».

Президент Владімір Путін нещодавно заснував у Кремлі департамент для координації взаємодії Росії з державами, які він особисто обрав. За словами двох обізнаних осіб, буде створено спеціальну команду для роботи з африканською політикою.

На початку повномасштабної війни проти України африканським країнам передавали невеликі обсяги добрив і зерна, щоб допомогти подолати дефіцит, викликаний вторгненням у лютому 2022 року. Пізніше Путін наказав кораблям обійти Африку, нібито щоб допомогти таким країнам, як Марокко та Сенегал, картографувати їхні рибні ресурси.

Дедалі помітнішим стає мовний і культурний наступ. Росія відкрила сім центрів під назвою «Російський дім» на континенті та планує нові — на початку грудня відбулися переговори щодо відкриття нового осередку в Намібії. Російська мова запроваджується в університетах таких міст, як Абіджан у Кот-д’Івуарі та Хараре в Зімбабве.

У 2024 році фонд, очолюваний донькою Путіна Катериною Тихоновою, відкрив лекційну залу в Університеті Шейха Анта Діопа в Дакарі (Сенегал) для сприяння викладанню російської мови.

Понад 32 000 студентів з Африки нині навчаються в російських університетах, заявив у грудні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. З 2020 року кількість стипендій, виділених для Африки в Росії, майже потроїлася, перевищивши 5300 місць. Вони йдуть шляхом африканських лідерів, багато з яких мали військову чи академічну підготовку в СРСР.

Посольство Росії в Південній Африці опублікувало відповідне оголошення у грудні, а політик у Лесото на початку року сприяв відправленню студентів до московського університету «Синергія».

І, звісно, є релігія — інструмент впливу, що має коріння ще в діяльності християнських місіонерів у колоніальні часи. Менш ніж за три роки Російська православна церква розширила свою присутність щонайменше до 34 країн Африки з чотирьох, збільшила кількість духовенства до 270 осіб і зареєструвала 350 парафій і громад станом на червень 2024 року — це останні доступні дані церкви.

Географічна експансія може бути наймасштабнішою в історії Російської православної церкви, зазначив у науковій статті 2025 року Юрій Максимов, голова місіонерського відділу Африканського екзархату.

Росіяни приваблювали священників кращими зарплатами, обіцянками будівництва храмів і швидкого просування, згідно з дослідженням отця Євангелоса Тіані — кенійського священника та науковця Грецької православної церкви.

Російське православ’я прийняло Алексі Герізо, священника з Мадагаскару в столиці Антананаріву, «з розкритими обіймами». Він проходив онлайн-навчання в семінарії в Москві, а у 2023 році — тримісячну практичну підготовку на місці, після чого його висвятили спочатку на диякона, а згодом — на священника протягом кількох днів.

Це сталося після багаторічного очікування прийняття до Грецької православної церкви, зазначив Алексі — його церковне ім’я. Зарплати, які надає російська церква, дозволяють «жити гідно, дбати про здоров’я нашої родини та забезпечувати освіту дітей», підкреслив він.

Розширення присутності

Складно оцінити кількість вірян у громадах, де релігія та соціальний консерватизм відіграють значну роль у повсякденному житті. Храм на околиці Робертсона — містечка, названого на честь шотландського протестанта — перейшов до російської гілки православ’я у 2022 році. Нині там невелика громада переважно білих, африкаансомовних південноафриканців.

Хоча російські православні храми в Південній Африці переважно залучали африкаанс-спільноти, приваблені консервативними цінностями, вони також намагаються розширювати кількість прихожан через програми роботи із сільськими чорними громадами.

«Експансія спрямована на спробу втягнути більше країн у свою орбіту», — зазначив Том Саутерн, директор спеціальних проєктів Центру інформаційної стійкості, який досліджував це зростання. «Це схоже на духовний колоніалізм».

Тривалі зв’язки Росії з Африкою послабилися після розпаду комунізму, коли країна звернулася до Заходу. Континент знову опинився в центрі уваги після анексії Криму Путіним у 2014 році та погіршення відносин із США та Європою.

Згідно з доповіддю Європейського парламенту, Москва має угоди про військову співпрацю з 43 африканськими країнами та є ключовим постачальником озброєнь. Найманці групи «Вагнер» діяли в таких країнах, як Малі, хоча згодом групу розформували та інтегрували до державного Африканського корпусу. Компанії, пов’язані з «Вагнером», мали контракти на континенті в галузях безпеки, нафтових послуг і видобутку золота.

Африканські країни мають величезний економічний і людський потенціал та відіграють дедалі важливішу роль у світовій політиці, написав Путін у зверненні до пленарного засідання форуму «Росія–Африка» в Каїрі в грудні. Лавров заявив, що до кінця 2026 року Росія планує мати торговельні місії в 15 африканських країнах.

У січні російський військовий корабель взяв участь у військово-морських навчаннях біля берегів Південної Африки разом із суднами Китаю, Ірану та Об’єднаних Арабських Еміратів. Посольство Росії заявило, що навчання були зосереджені на морській безпеці. Водночас новий російський наступ в Африці не має фінансових ресурсів геополітичних конкурентів. Китай є найбільшим торговельним партнером Африки на південь від Сахари, тоді як Росія посідає 33 місце, поступаючись ОАЕ, США, Японії та вісьмом європейським країнам.

Китай збудував інфраструктуру в країнах від Камеруну до Кенії, тоді як ОАЕ та інші багаті держави Перської затоки стали великими джерелами інвестицій. Європейський Союз є найбільшим інвестором у Південній Африці, а в країні працюють 600 американських компаній.

Путін провів саміт «Росія–Африка» у 2019 році, який відвідали 43 глави держав. Другий саміт у 2023 році зібрав лише 17. Кремль пояснив низьку явку «безпрецедентним тиском» з боку США та їхніх союзників.

Зусилля протидіяти цьому зростають. На тлі того, як президент США Дональд Трамп змінює світовий порядок торговельними тарифами, суперництвом із Китаєм та захопленням президента Венесуели, Росія прагне активніше просувати свої наративи в Африці.

Державна служба новин Sputnik наймає південноафриканських журналістів і у 2026 році планує відкрити бюро в країні — це буде друге бюро в Африці після Ефіопії у 2025 році, повідомив Віктор Анохін, який очолить бюро.

«Наша головна мета, як і завжди, — надавати альтернативне джерело новин», — зазначив він. «Збалансовану пропозицію».

Вербування людських ресурсів

Росію звинувачують у проведенні кампаній дезінформації та розпалюванні нестабільності в конфліктних країнах, зокрема дослідницькі групи, включно з Європейською радою з міжнародних відносин. Країну також звинувачують у використанні африканців для підтримки воєнних зусиль проти України.

Однією з таких програм була Alabuga Start — рекрутинговий підрозділ спеціальної економічної зони «Алабуга» в Татарстані. Він ставив за мету найняти тисячі африканських жінок віком від 18 до 22 років, заявляючи, що вони працюватимуть у сферах готельного бізнесу та будівництва.

Насправді більшість молодих жінок опинялися на заводі з виробництва військової техніки, згідно з авторами трьох звітів організацій, зокрема Інституту науки і міжнародної безпеки.

«Африканські жінки зазвичай не мають такого доступу до можливостей у житті — добре оплачуваної роботи, освіти, подорожей», — зазначив Спенсер Фарагассо, старший науковий співробітник Інституту науки і міжнародної безпеки у Вашингтоні. «Програма Alabuga Start на перший погляд пропонує всі ці переваги. Але насправді вони працюють на виробництві безпілотників».

Alabuga не відповіла на запити щодо коментарів, тоді як посольство Росії в Південній Африці у серпні заявило, що не має доказів порушення прав завербованих, назвавши повідомлення «упередженими».

На полі бою Україна оцінює, що понад 1400 африканців воюють на боці Росії. Міністр закордонних справ Кенії заявив у листопаді, що щонайменше 200 кенійців були завербовані до російської армії, часто після обіцянок роботи охоронцями або водіями.

Звіт неурядової дослідницької групи All Eyes on Wagner цього місяця повідомив, що Росія вербувала людей приблизно з 35 африканських країн і навів імена близько 300 африканців, які загинули, воюючи за Росію.

У Південній Африці, де участь у бойових діях на боці іноземної армії є злочином, доньку колишнього президента Джейкоба Зуми розслідує поліція за ймовірну допомогу у вербуванні близько 20 чоловіків до російської армії. Вона сказала їм, що вони вирушають на курс підготовки охоронців.

Окремо Південна Африка заарештувала і висунула обвинувачення ведучій державного радіо Нонкулулеко Мантула та чотирьом чоловікам, яких вона нібито завербувала до російської армії. Судовий процес має розпочатися у квітні. Bloomberg повідомляв 7 січня, що Росія також націлилася на південноафриканських відеогеймерів у рамках кампанії вербування.

Південна Африка, Кенія та Ботсвана оголосили розслідування того, як їхні громадяни опинилися серед тих, хто воює за Росію. Південна Африка та Лесото публічно застерегли від прийняття деяких пропозицій роботи та стипендій у Росії.

Релігійні лідери

Розширення присутності церкви є символом прагнення Росії схилити африканців на свій бік.

На пресконференції у 2022 році, присвяченій першому року роботи в Африці, Леонід Горбачов, тодішній пат