Незважаючи на конфлікт, який президент США Дональд Трамп сам ініціював у Перській затоці, він продовжує прагнути зміни влади ближче до своїх кордонів. Непередбачуваний президент США звернув увагу на Кубу — через Флоридську протоку, що розташована на південь від його резиденції Мар-а-Лаго — як на свою наступну мету: минулого тижня він висловив намір “мати честь взяти Кубу в тому чи іншому вигляді”.
Його приклад, ймовірно, є Венесуела — швидке усунення керівництва з подальшим встановленням не обраного уряду, більш прихильного до приватного сектора. Однак ситуація з Іраном є тривожним нагадуванням про небезпеки зміни влади без чіткого плану чи реалістичної кінцевої мети.
Обраний Трампом підхід до Куби полягає у посиленні багаторічного економічного ембарго США шляхом обмеження постачання пального на острів. Це ще більше наблизило економіку, яка й без того перебуває у важкому стані після десятиліть неефективного управління, до фактичного колапсу. На щастя, військові варіанти поки що не розглядалися, зазначає редакційна колегія газети Financial Times.
Ембарго, що діє з 1962 року, не змогло змінити владу на Кубі й лише погіршило ситуацію в країні. Але й сама влада зробила багато помилок: обмежувала приватний бізнес і витрачала кошти на дорогі готелі замість розвитку енергетики.
Існує реальний ризик гуманітарної кризи. Люди на Кубі вже пережили два масштабні відключення електроенергії за тиждень і стикаються з нестачею їжі. Колапс енергосистеми може загрожувати водопостачанню. Приклад сусіднього Гаїті є тривожним попередженням про те, що може статися у разі руйнування державної влади.
Незважаючи на важку ситуацію, протести на Кубі відбуваються рідко. Більшість людей боїться влади, адже після масових протестів у 2021 році сотні людей були ув’язнені.
Ймовірно, багато кубинців прагнуть змін у країні — щоб не було репресій, щоб покращилася економіка і відбулися чесні вибори. Але неясно, чи саме цього хоче Трамп. Він поки що чітко не виклав свій план, але, здається, прагне усунути президента Мігеля Діас-Канеля та відкрити економіку для бізнесу й іноземних інвестицій.
Повідомлення про те, що США ведуть таємні переговори з людьми з оточення колишнього лідера Рауля Кастро, не викликають довіри. Серед них — його онук, Рауль Гільєрмо Родрігес Кастро, який формально не займає жодної посади, але має вплив завдяки родинним зв’язкам, адже сам Рауль Кастро досі має вирішальне слово і завжди був проти змін.
Існує ризик, що США прагнуть швидкої перемоги перед проміжними виборами у листопаді й укладуть угоду з Кастро, яка відкриває бізнес-можливості — зокрема, для соратників Трампа, — але не включає політичні реформи та лібералізацію, які могли б призвести до демократії чи свободи, і увага адміністрації швидко переключиться на щось інше. Після 67 років однопартійної влади кубинці заслуговують на краще.
Минулого тижня Трамп висловився про Кубу: “Я вважаю, що можу зробити з нею все, що захочу”. Якщо це так, він має працювати над тим, щоб Куба стала процвітаючою, вільною і демократичною країною, де люди самі вирішують своє майбутнє, а не отримують нав’язані кулуарні домовленості від США.
Нагадаємо, Куба відкинула будь-які припущення про те, що її політична система або термін повноважень президента можуть бути предметом переговорів із США, після повідомлень про те, що Вашингтон хоче усунути президента острівної держави Мігеля Діаса-Канеля від влади.