Трамп обмірковує можливість військових дій проти Ірану – які можуть бути наслідки цього рішення.

Плани щодо Ірану ставлять США на шлях можливих серйозних наслідків.

“Ми будемо оцінювати наш успіх не лише за виграними битвами, а й за війнами, які ми завершимо — і, можливо, найважливіше, війнами, в які ми не вступимо”. Це висловлювання президента США Дональда Трампа у січні 2025 року.

Трохи більше ніж через рік після своєї інавгураційної промови президент США розгорнув значні військові сили на Близькому Сході. Він зазначає, що найближчими днями ухвалить рішення щодо можливого нападу на Іран, підкреслює Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.

Досвід минулого року, здається, переконав Трампа в перевагах війни. Бомбардування ядерних об’єктів Ірану в червні та захоплення Ніколаса Мадуро, президента Венесуели, в січні виявилися успішними. Після цього Трамп святкував перемогу.

Проте успіх може призвести до надмірної самовпевненості. Якщо Трамп продовжить залучати американські війська в пошуках швидких перемог, він може зрештою зіткнутися з тривалою поразкою.

“Запропоновані операції проти Ірану вже пов’язані з вищим рівнем ризику, ніж попередні військові кампанії. Це підтверджують небезпечно розмиті цілі запропонованої операції”, — додає оглядач.

Наразі Трамп акцентує увагу на необхідності зупинити іранську ядерну програму — ту саму програму, яку, за його словами, було повністю знищено минулого червня. Але на початку цього року він обіцяв, що “допомога вже в дорозі” для протестного руху в Ірані, натякаючи, що метою США може бути зміна режиму.

Серед інших цілей, які висунули США, — знищення іранських ракет та припинення підтримки Іраном “Хезболли” та ХАМАС. На відміну від бомбардування ядерного об’єкта у Фордо в червні та захоплення Мадуро в січні, більшість цих цілей неможливо досягти лише військовими діями США.

“Вони вимагають чогось іншого в результаті військової операції — чи то глибоких політичних поступок з боку нинішнього режиму, чи успішного народного повстання всередині Ірану”, — стверджує Рахман.

Розмиті або недосяжні військові цілі підвищують ризик того, що американська військова операція затягнеться. Чим довше триває війна, тим більша ймовірність успішних ударів у відповідь з боку Ірану. Навіть 12-денний конфлікт з Іраном у червні минулого року серйозно виснажив запаси американських ракет-перехоплювачів — США використали приблизно чверть свого арсеналу перехоплювачів THAAD для захисту від іранських балістичних ракет, спрямованих на Ізраїль.

Крім того, в регіоні розміщені від 30 до 40 тисяч американських військових, які можуть стати мішенню для іранських дронів або ракет. Міста й інфраструктура союзників США також потенційно вразливі до атак.

Досі Тегеран намагався уникати неконтрольованої ескалації під час попередніх військових зіткнень зі США та Ізраїлем. Навіть торішня іранська атака у відповідь на авіабазу в Катарі була заздалегідь анонсована й швидко припинена. Однак якщо режим вирішить, що веде боротьбу за власне виживання, його готовність іти на ризик може зрости.

Війна може надати нового імпульсу опозиційним протестам, які нещодавно знову активізувалися. Але існує й ризик протилежного ефекту — зовнішній удар по Ірану здатен згуртувати суспільство навколо влади й послабити внутрішню опозицію до клерикального режиму.

Навіть якщо війна призведе до остаточного краху Ісламської Республіки, уроки повалення жорстоких режимів в інших країнах Близького Сходу дуже невтішні, особливо коли крах режимів спричинений іноземним військовим втручанням.

В Іраку, Сирії та Лівії наслідки включали тривалий конфлікт, масові жертви серед цивільного населення, мільйони біженців, багато з яких втекли з країни, та створення анархічного середовища, в якому терористичні групи змогли закріпитися.

Уряд Нетаньягу в Ізраїлі давно закликає до зміни режиму в Тегерані. Іран, який занурився б у хаос, міг би відповідати вузькому розумінню інтересів Ізраїлю, адже це суттєво послабило б небезпечну загрозу для ізраїльської держави. Проте такий сценарій становив би реальну небезпеку для союзників Трампа в країнах Перської затоки, що розташовані значно ближче до Ірану.

Трамп може вважати, що самі США залишатимуться захищеними від потенційно негативних наслідків військових дій на Близькому Сході — за умови, що не вводитимуть наземні війська й покладатимуться на “великий, прекрасний” океан, який нібито триматиме проблеми подалі від американської території.

Попередні президенти США також намагалися уникати втручання в справи Близького Сходу, але виявили, що неочікувані події змусили їх до цього. Барак Обама так само побоювався нових війн на Близькому Сході, як і Трамп, але все ж був змушений розгорнути американські війська для боротьби з ІДІЛ після падіння Мосула у 2014 році.

Звичайно, цілком можливо, що Трамп уникне нового конфлікту в Ірані в останню хвилину, або що його остання військова кампанія знову увінчається успіхом. Але черговий військовий тріумф в Ірані цілком може збільшити схильність Трампа до ризику, що підвищить ймовірність можливої ​​катастрофи.

“У 2016 та 2024 роках Трамп вів кампанію як кандидат миру й успішно скористався розчаруванням американців війнами в Іраку та Афганістані. Іронічно й водночас небезпечно, що лише за рік свого президентства він, схоже, почав схилятися до воєн за власним вибором, які раніше сам засуджував”, — підсумував Рахман.

Нагадаємо, Іран заявив, що готовий піти на поступки у своїй ядерній програмі під час переговорів зі США. В обмін країна очікує скасування санкцій і визнання свого права на збагачення урану, заявляючи, що таким чином намагається запобігти можливому нападу з боку США.