Вибори до Конгресу США у 2026 році: чому успіх демократів не призведе до зменшення політичної нестабільності.

Автор Петро Герасименко журналіст, аналітик, піар-технолог.

Ті, хто з занепокоєнням спостерігає за стилем керівництва Дональда Трампа, часто втішають себе ілюзіями: на найближчих виборах до Конгресу переможуть демократи, і все повернеться до нормального стану.

Демократична партія дійсно має непогані шанси відновити контроль над Палатою представників. Проте це не означає, що після листопада 2026 року політика США стане більш стабільною та позбудеться надмірної турбулентності. У американському суспільстві спостерігається безпрецедентна криза довіри до обох основних політичних сил. Все більше громадян вважають, що провідні партії відірвалися від реальності і не представляють інтереси звичайних американців.

Останні опитування громадської думки в США демонструють рекордно низькі показники підтримки як Демократичної, так і Республіканської партій. Цікаво, що Демпартія, яка має шанси на перемогу на виборах до Конгресу, водночас демонструє одні з найнижчих рейтингів довіри в історії. Лише 30% зареєстрованих виборців в опитуванні NBC News, яке проводилося з 27 лютого до 3 березня, позитивно ставляться до Демократичної партії, у той час як 52% мають негативну думку. У республіканців ситуація не набагато краща: 37% респондентів висловили прихильність до них, тоді як 51% — негативне ставлення. Лише 62% демократів, опитаних у дослідженні, позитивно оцінюють свою партію, порівняно з 77% республіканців, які дали Республіканській партії схвальну оцінку.

Новий удар по республіканцях Трампа: демократи вперше за майже три десятиліття перемогли на виборах мера Маямі — Reuters

Опитування Gallup показало, що в США рекордно зросла частка виборців, які не ідентифікують себе ні з демократами, ні з республіканцями. Наразі таких 45%. З моменту, коли у 1988 році компанія Gallup почала регулярно проводити телефонні опитування, незалежні виборці майже щороку виявлялися найбільшою політичною групою. Однак їхня частка помітно зросла саме за останні 15 років і перевищила 40%.

Три чверті дорослих американців кажуть, що Демократична партія їх розчарувала. 64% мають таку ж думку про Республіканську партію. Приблизно половина американців також стверджують, що Демократична (50%) та Республіканська партія (49%) викликають у них гнів. Значно менша частка говорить про почуття надії чи гордості щодо будь-якої з партій: 36% дорослих стверджують, що відчувають надію стосовно Республіканської партії, 28% — про Демократичну.

В опитуваннях американці підкреслюють, що провідні політичні сили часто займають занадто екстремальні позиції, зосереджуючись на лояльності своїх прихильників, а не на загальних результатах роботи. Лише 39% американців описують Республіканську партію як таку, що діє етично та чесно, і приблизно така ж частка (42%) каже це про Демократичну партію. Більшість продовжує вважати обидві партії занадто екстремістськими у своїх позиціях. Про Республіканську партію так думає 61%, про Демократичну — 57% респондентів.

Опитування, проведене Центром досліджень громадських справ AP-NORC, показало, що кожен четвертий американець має негативну думку про обидві основні політичні партії напередодні проміжних виборів. І лише кожен десятий позитивно ставиться до обох партій.

Цікаві процеси відбуваються серед прихильників Республіканської партії. Хоча Дональд Трамп і далі користується високою підтримкою, його специфічний стиль управління з елементами волюнтаризму та особистого самозвеличення викликає помітне роздратування. Серед республіканців зросла частка тих, хто незадоволений надмірною лояльністю конгресменів і сенаторів до Трампа, його тотальним домінуванням у партії та культом особистості. Впевненість в етичності президента впала з 55 до 42%. Також зменшилася підтримка руху MAGA. Лише 38% республіканців вважають, що конгресмени від Республіканської партії зобов’язані підтримувати політику Трампа лише тому, що він — республіканський президент.

У демократів проблеми іншого характеру. Багато американців вважають, що демократи надто зосереджуються на woke-темах і соціальних питаннях (гендер, раса чи клімат), а не на повсякденних проблемах, таких як економіка, інфляція, контроль над кордонами чи злочинність. Їм також закидають слабкість і часто сприймають як політичну силу, що представляє багаті еліти. Якщо в листопаді 2026 року Демпартія здобуде перемогу на виборах, це станеться не завдяки ентузіазму виборців, а скоріше через їхні протестні настрої проти політики Трампа.

Критично знизилася довіра до федерального уряду. Поточний показник є одним з найнижчих за майже сім десятиліть з моменту, коли це питання вперше було поставлено в межах національного дослідження. Лише 17% американців у грудні 2025 року стверджували, що довіряють уряду у Вашингтоні. Серед республіканців і незалежних виборців, які схиляються до них, федеральному уряду довіряють 26% опитаних. Серед демократів — лише 9%.

Високий рівень недовіри до обох основних партій США чинить дестабілізуючий вплив на політичну систему. Суспільна зневіра поєднується з поляризацією та високим рівнем ворожості між прихильниками демократів і республіканців. За таких умов часто виникає спокуса проігнорувати правила гри, щоб розправитися з опонентами. Відбувається поступова ерозія демократичних інституцій. Обидві сторони дедалі частіше вдаються до спроб заблокувати роботу уряду і не знаходять спільної мови щодо низки важливих питань — бюджетної та тарифної політики, економіки, міграції, охорони здоров’я та освіти. На цьому тлі зростає роль популізму та радикальних рухів, які обіцяють швидке вирішення складних проблем. А подекуди виправдовують насильство як метод політичної боротьби. Недовіра до партій автоматично трансформується в недовіру до інституцій, медіа, судів, освіти, виборчої системи. Така ситуація є токсичною для суспільства, послаблює його соціальну згуртованість і підвищує ризик дестабілізації. Американська зовнішня політика не може бути відокремлена від внутрішньої. Тож негаразди всередині США безпосередньо вплинуть на Україну, Європу та весь світ.

Демократи погрожують блокувати роботу Сенату США, доки адміністрація Трампа не дасть пояснень щодо війни з Іраном

Цілком ймовірно, що американська зовнішня політика найближчим часом залишатиметься на високому рівні волатильності. Непередбачуваність і надмірна залежність від внутрішньополітичної боротьби та зміни влади ускладнюватимуть позиціонування США як надійного партнера та гравця, який претендує на статус одного з глобальних лідерів. Фактор Трампа у зовнішній політиці не зникне й після виборів до Конгресу в листопаді 2026 року. Це додатково дестабілізуватиме відносини між Америкою та Європою. Криза довіри між союзниками у НАТО зберігатиметься. А дискусії про місце та роль Америки у світі, як і тези про невдячних партнерів, залишатимуться одними з елементів виборчої кампанії.

Водночас це не означає, що гіпотетична перемога демократів обов’язково поверне американській зовнішній політиці колишню стабільність, прогнозованість і силу. Адже, по-перше, наразі невідомо, які групи впливу візьмуть верх у внутрішньопартійній боротьбі в Демократичній партії. По-друге, надмірна передбачуваність, нерішучість і обережність — риси, якими у XXI столітті переважно характеризувалася зовнішня політика демократів, — вже давно не є конкурентними перевагами у світі, що змінився. І далеко не всі демократи вважають місію США як лідера вільного світу, що має очолити спротив авторитарним диктатурам і за потреби вдаватися до сили замість проявів глибокої стурбованості.

Американська політична система увійшла в епоху маятника на тлі рекордного падіння довіри до ключових партій. Наразі не видно ознак виходу з цієї фази турбулентності. А це означає, що Вашингтон більшою чи меншою мірою буде зациклений на власних внутрішніх проблемах. Американські політичні еліти розглядатимуть зовнішню політику США передусім як інструмент для отримання додаткових балів у міжпартійному протистоянні, а не як місію, стратегію чи почесні союзницькі зобов’язання. За таких умов Україні та Європі варто передусім покладатися на власні сили й прискореними темпами відновлювати мілітарну та іншу суб’єктність, а не очікувати на велике повернення Америки, яка все вирішить за них і покарає порушників міжнародного права.