Вибори в Угорщині: які зміни очікують Україну – погляд угорців на українські справи.

Автор Петро Герасименко журналіст, аналітик, піар-технолог.

Росія втратила свого ключового союзника в Європі. Партія «Фідес» Віктора Орбана зазнала нищівної поразки на парламентських виборах 12 квітня. Ера безперервного шістнадцятирічного правління політичної сили, яка перетворила Угорщину на провідного лобіста російських інтересів на континенті, завершилася.

Це був справжній епічний розгром, що відбувся на фоні рекордної явки виборців — 77,8%. Хоча більшість соціологів прогнозували перемогу правоконсервативної партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром, мало хто вірив, що їй вдасться здобути конституційну більшість. Дискусії точилися переважно навколо того, наскільки суттєвою буде перевага опозиційної партії над «Фідес». Також існували сумніви, чи вистачить опозиції переваги у 10% голосів за пропорційною системою, щоб перестрахуватися у разі гіршого результату на 106 мажоритарних округах. Змішана система голосування вважалася чинником невизначеності, що грає на користь партії влади.

Не виключали сценарій, коли жодна з двох основних сил не набере простої більшості мандатів. У такому випадку, за умови проходження до парламенту ультрарадикальної партії «Мі Хазанк» («Наша Батьківщина»), «Фідес» міг би спробувати сформувати коаліцію з нею, залишивши «Тису» поза владою. Для України цей варіант був би найгіршим. Адже лідер «Мі Хазанк» Ласло Тороцкаї раніше висловлював територіальні претензії на Закарпаття, а сама партія агітувала за автономію регіону та вимагала від Віктора Орбана підняти це питання під час американо-російських переговорів.

Зрештою, інтриги додав дивний соціологічний феномен: надмірна різниця в результатах між провладними та опозиційними соціологічними службами. Одні передбачали лідерство «Тиси» з перевагою до 15–20%. Інші — перемогу «Фідес» із результатом приблизно 46 на 40% і навіть вище.

Але спрацював інший, дещо несподіваний сценарій. «Тиса» здобула впевнену перемогу й отримала не просту, а конституційну більшість. Попередньо партія завоювала 138 мандатів зі 199. Тоді як «Фідес» — лише 55. Ще шість мандатів дісталися «Мі Хазанк». За пропорційною системою «Тиса» має понад 53%, а «Фідес» — 38%. Чинник мажоритарки зовсім не допоміг владі. Опозиція виграла 93 округи зі 106. Влада святкувала перемогу лише у 13. Віктор Орбан швидко змирився з реальністю, визнав поразку і привітав суперників. Ставки Кремля на збереження в Угорщині проросійської влади зазнали краху.

Цьогорічна передвиборча кампанія в Угорщині стала унікальною і вийшла далеко за межі типової внутрішньополітичної події в одній із країн ЄС. Адже від результатів голосування угорців залежало, чи Будапешт і далі відіграватиме роль «троянського коня» Москви в Європі й підриватиме загальноєвропейську єдність у період глобальних викликів та загроз, чи його політика повернеться в конструктивне русло й позбудеться сильного російського лобі. Особливої інтриги виборчій кампанії додало усвідомлення того, що Віктор Орбан уперше за 16 років перебування при владі має реальні шанси програти.

Звісно, основними причинами поразки «Фідес» стали об’єктивні чинники. Накопичена втома від тривалого перебування при владі та його побічних наслідків у вигляді корупції, кумівства, деформації в роботі державних інституцій. Соціальні проблеми, економічний спад і мобілізація протестних настроїв. Але угорський прем’єр-міністр, який не раз демонстрував уміння майстерно маніпулювати суспільною думкою, переграв сам себе й сприяв власному розгрому. Віктор Орбан побудував виборчу кампанію в типовому стилі боротьби із зовнішньою загрозою. Тільки цього разу він обрав як головних ворогів не натовпи мігрантів-нелегалів і не підступних бюрократів із Брюсселя, а Україну й особисто президента Володимира Зеленського.

Виборча кампанія партії влади була перенасичена українським чинником. Орбан намагався перетворити її на референдум проти Зеленського / Мадяра / фон дер Ляєн, які репрезентують «партію війни». У спробах мобілізувати електорат він навіть звинувачував українську сторону в погрозах фізичною розправою. Однак у демонстрації антиукраїнськості угорський прем’єр-міністр зайшов надто далеко і втратив відчуття реальності. Тактика, яка колись привела Орбана до перемоги, стала однією з причин його поразки. Виборці не сприйняли всерйоз його спроби створити з України головного ворога. Опитування, проведене 23–26 березня в Угорщині Political Capital, показало: 62% респондентів вважали неправдивими заяви Віктора Орбана про нібито спроби України втягнути угорців у війну.

Українська ж сторона після скандалу з реплікою Зеленського, коли він пригрозив передати ЗСУ адресу угорського лідера, більше не дарувала нагод для додаткового піару проросійських угорських політиків. І намагалася не реагувати на провокативні заяви представників партії «Фідес».

Серйозним ударом по політичних амбіціях Віктора Орбана та його соратників стала публікація компромату, який підтвердив їхню роль провідних агентів впливу Росії в Європі. У березні було оприлюднено аудіозаписи телефонних розмов міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто з російським колегою Сєрґєєм Лавровим. З’ясувалося, що угорський міністр регулярно доповідав у Москву про обговорення, які велися в ЄС. Неодноразово координував дії на міжнародній арені з Кремлем. І навіть пропонував надіслати секретні документи через угорське посольство в Москві. Прем’єр-міністр Віктор Орбан у розмові з Путіним у жовтні 2025 року порівнював себе з мишкою, яка допомагає леву. І запевняв, що він завжди до послуг російського диктатора. Крім того, у грудні Угорщина та РФ підписали план поглиблення співпраці з 12 пунктів. Документ передбачає додаткові можливості для російських компаній в атомній та енергетичній сферах, а також поглиблення співпраці в культурі, освіті та спорті.

Хоча угорці загалом мають менше антипатій до Москви й рідше вважають її значною воєнною загрозою, ніж інші народи Європи, це зовсім не є доказом їхньої проросійськості. За опитуванням Gallup, рейтинг схвалення Росії серед угорців становив 29%, України — 20%, тоді як ЄС — 42%. Навіть багаторічна політика уряду Орбана не змогла перетворити угорців на симпатиків Кремля. Недаремно на мітингах опозиції лунали гасла: «Росіяни, додому!». Фактично проросійськість Орбана стала гарним подарунком для Мадяра й допомогла опозиції мобілізувати електорат. Петер Мадяр не змарнував нагоди звинуватити владу в зраді та запрошенні російських агентів для впливу на результати виборів. Тоді як показова антиукраїнськість лідера «Фідес» не знайшла відгуку в масах.

Після перемоги Петер Мадяр зробив кілька важливих заяв. Він наголосив на історичності моменту, коли правда перемогла брехню, й порівняв результат виборів із революцією 1848 року та угорським повстанням 1956-го. Політик запевнив, що Угорщина повертається до Європи й знову стане сильним союзником ЄС і НАТО. Також серед перших кроків Мадяра — приєднання до Європейської прокуратури, розблокування заморожених коштів ЄС (близько 17 млрд євро) та відновлення системи стримувань і противаг, яку намагався знищити Орбан. Лідер «Тиси» закликав президента Тамаша Шуйока піти у відставку після формування нового уряду. Пообіцяв встановити обмеження прем’єрського терміну двома каденціями, відновити незалежність інституцій і медіа, боротьбу з корупцією та розслідування резонансних справ.

Отримавши конституційну більшість, Петер Мадяр здобув необхідні важелі впливу для ліквідації наслідків орбанівського правління. Якби «Тиса» перемогла зі скромнішим результатом, Орбан міг би розраховувати на блокування ініціатив нової влади через вибудувану ним систему органів та інституцій.

В Кремлі прокоментували вибори в Угорщині. Мадяр каже про готовність до співпраці

Хоча Петер Мадяр визнає Росію агресором у війні проти України, його позиція щодо нашої держави доволі прагматична й дещо скептична. У попередніх заявах лідер «Тиси» дав зрозуміти, що не є прихильником прискореного вступу України до Євросоюзу. Наголошував, що Україна має виконати всі критерії нарівні з іншими кандидатами. Та обіцяв винести це питання на референдум. До того ж Петер Мадяр негативно ставиться до надання Україні військової допомоги та виділення будь-яких коштів з угорського бюджету Києву. Слід нагадати: у Європарламенті «Тиса» разом із «Фідес» голосувала проти пакету в розмірі 90 млрд євро для нашої країни.

Перемога Петера Мадяра й партії «Тиса» — важлива подія, яка може посилити внутрішню єдність Євросоюзу перед зовнішніми загрозами. Також зміна влади в Угорщині означає кінець українофобського курсу, котрий проводив «Фідес». Але це не означає, що Будапешт одразу перетвориться на доброго друга й надійного союзника України. Чи відмовиться від обстоювання власних національних інтересів у переговорах із Брюсселем. Найімовірніше, нова угорська влада проводитиме прагматичний обережний курс. Та й серйозна залежність Угорщини від російських енергоносіїв обмежує Петера Мадяра у свободі дій. Однак головне інше: після поразки Орбана Кремль втратив у Європі головного союзника. І гідної заміни йому немає.